Замість епілогу

- Я не вірю! - Таїра сказала це занадто голосно для бібліотеки. Та у цій залі вони з Гвенетою Лурі знаходилися лише вдвох. Таїра зупинилася біля столика за яким сиділа Гвен, склала руки на грудях та подивилася на лінгвістку.

У бібліотеці академії Голданарі запах старих книг змішався з ароматами дерева. На новісіньких стелажах під дією зберігаючих заклинань знаходилися книги з різних епох Ізаріди та навіть ті, що були написані до часів її створення.

Гвен ще раз передивилася старий документ. Він був написаний староізарською. Впізнавався північний діалект. Каліграфічні чорнильні лінії на старому шовковому папері з часом вицвіли, але заклинання змогли трохи виправити це. Тепер старовинний документ зберігався у Голданарі, як спадок Ізаріди часів імперії.

- Відьми не шкодили людям! - впевнено вимовила Таїра. Їй не сподобався переклад, який вона знайшла у бібліотеці, і дівчина звернулася до Гвенети. - Не могла відьма збожеволіти та проклясти усю імперію! Та в неї б сили не вистачило. Для такого чаклунства потрібно пожертвувати власним життям.

- Можливо, це лише казка, - Гвен обережно склала старі документи в теку, вирівняла їх та перев'язала мотузкою. А Таїра пирхнула і відійшла від стелажа. Вона насупилася, роздивляючись книги, але не змогла сфокусувати увагу на жодному слові, і знову повернулася до Гвенети:

- Ви думаєте, що це можливо? Це прокляття? І як взагалі від демона може народитися відьма? Адже наша магія передбачає саме пасивне використання енергії. Отже, це неможливо.

- Мені здається, - Гвенета піднялася на ноги, підняла теку і притисла її до грудей, наче обійняла: - Що якби це прокляття дійсно мало силу, то про нього вже потурбувалися б в одному з Міністерств. Міністерство Підглядань точно втиснуло б свій ніс! До того ж треба враховувати, скільки років минуло. Та відьма мала б бути неймовірно сильною, щоб її магія не розвіялася у часі.

Таїра важко зітхнула. Вона відвернулася і підтисла губи. Гвен схилила голову набік, роздивляючись обличчя юної відьми. Таїра точно не була винна у тому, що народилася зі схильністю саме до тієї магії, яка зараз була під забороною. Надто стихійним, природним та неконтрольованим бувало чаклунство відьом. 

Принаймні так писали у книгах і навчали в Академіях.

Гвенета відчувала, що зараз Таїрі прикро від того, що вона почула. І серце лінгвістки не витримало.

- Знаєш, - вона промовила з деяким сумнівом. - Іноді давні документи неможливо правильно перекласти. В той час, коли імперія тільки сформувалася відбулося змішання мов. Виникло багато діалектів, які навіть не дійшли до нашого часу і багато науковців трактують їх по-різному.

Таїра скоса глянула на Гвен, а потім посміхнулася куточком губ:

- Намагаєтеся мене заспокоїти?

- Трошки, - зітхнула Гвен. Таїра струснула головою, вирівнялася і посміхнулася ширше:

- Нічого страшного. Відьми, як і люди, і демони бувають різними. Ви праві, що таке прокляття не могло дожити до наших часів. Просто якась озлоблена жінка кидалася словами, а через неї нас тепер вважають небезпечними.

Коли з-за стелажів майже нечутно вийшов Загір, Таїра підстрибнула на місці від несподіванки, а Гвен вже звично похитала головою:

- Знову підкрадаєшся? 

- Звичка, - знизав плечима ректор кращої академії Ізаріди. - Я вам завадив?

- Ні-ні, - похитала головою Таїра. Вона зробила кілька кроків до виходу: - Мені вже треба бігти. Дякую за допомогу, місис Лурі.

Дівчина кивнула Загірові та попрямувала до дверей. Гвенета задумливо проводжала її поглядом, притискаючи до грудей теку. Загір підійшов ближче, склав руки за спину, уникаючи зайвих спокус, та поцілував наречену в щоку. Вона здригнулася і повернулася до чоловіка.

- Все гаразд? - насторожено перепитав демон.

- Так, - Гвен відповіла невпевнено, а потім попросила: - Можна мені якось отримати допуск до архіву Шедана?

- Що саме тебе цікавить? - здивовано перепитав Загір. Гвен подивилася на теку, яку тримала в руках. Хвилину наважувалася, ніби дізналася чийсь секрет, а нині хотіла його комусь розкрити.

- Я хочу перевірити чи не лишилося спадкоємців роду ат Мілоу.

- Ат Мілоу? - Загір ошелешено підняв брови. - Хочеш знайти загубленого правнука імператора? Всіх ат Мілоу вбили під час революції. Тоді багато аристократичних родів припинили існування. Бійня була страшна.

- Знаю, - вперто промовила Гвен і сама собі нагадала Таїру. - Але я хотіла б просто впевнитися. Чи можу я це зробити?

Загір хвилину дивився в очі своєї нареченої, а потім кивнув:

- Звісно. Тобі я ні в чому не можу відмовити, моя квітко.

Гвен посміхнулася і сама поцілувала нареченого в підборіддя. Вона скоріше взяла його під руку і повела геть з бібліотеки. Другою рукою вона притискала до себе теку. Запитала у ректора про роботу, але слухала неуважно. Думки постійно поверталися до того, що вона побачила, торкнувшись документів. Ніби чиїсь давні спогади промайнули повз неї. А після себе залишили дивний, дуже гіркий присмак. І відчуття неминучої небезпеки.