Розділ 17

Благородне сімейство Глорії відігравало значну роль у правлячій ієрархії амазонок, і проживало в північному секторі міста. Її палац, оточений мерехтливою гранітною стіною, гордовито височів над іншими будівлями, на околиці Бакстера. І як кожна вища жриця, Глорія мала власну охорону, щоб захищатися в разі повстання чоловіків, і яка налічувала сотні войовничих амазонок.

Зараз у місті стояла глибока ніч, оповита хмарами, що низько висіли над землею. Повсюди була абсолютна темрява, а з півночі віяв холодний сирий вітер. Найближчі квартали, навколо палацу Глорії, заповнили амазонки Легіону Білих Дам, і методично брали його в кільце, з усіх сторін.

- Мені починає здаватися, ніби наше чудове місто знаходиться на дні бочки, з отруйними зміями, - звернулася я до Вагнеси, коли ми давали розпорядження амазонкам до штурму.

- Якщо це так, то ми найбільш отруйні з цих змій, - зауважила сестра з посмішкою.

За дві години, перед світанком, по воротах резиденції Глорії завдали потужного плазмового удару, який повністю зруйнував їх. Повалив густий чорний дим, який піднявся величезним стовпом, трохи нахиляючись убік. Запалали фруктові дерева, почала плавитися огорожа біля воріт.

Простір, навколо фортеці, заворушився, наче потривожений мурашник, і амазонки Легіону пішли на штурм резиденції.

Я, зі своєю групою, побігла кам'яною доріжкою, що вела до службового виходу. Еліза повела своїх амазонок в обхід палацу, з другого боку.

Коли ми зайшли в будинок, там було тихо і темно, електропостачання було пошкоджено ударною хвилею плазмового удару. Стіни почорніли та оплавилися, а в коридорах клубочився дим і іскрилися дроти. В деяких кімнатах ми знаходили тіла мертвих амазонок, які попали під прямі удари плазми. Кожен наш крок віддавався хрускотом битого скла і штукатурки, що обсипалася.

З далекої кімнати до нас долинуло здавлене дитяче ридання. У переляканого хлопчика-пажа перехопило подих, коли промінь мого ліхтарика освітив його обличчя.

- Заспокойся, хлопчику, - ніжно промовила Луїза, із-за моєї спини. – Де Глорія, твоя господиня?

Хлопчик здригнувся при згадці цього імені. Він знову заплакав, а трохи заспокоївшись, промовив:

- Коли світло відключилося, вони всі побігли до потаємного тунелю.

- Ти можеш показати нам дорогу?

Хлопчик підвівся на ноги, але все його тіло тремтіло від страху. І було незрозуміло, кого він більше боявся, нас чи Глорію.

Коридор, яким повів нас хлопчик, був суцільно покритий битим склом і плямами крові. Тяжкі броньовані двері, що вели в тунель, перегородили нам шлях.

Фанатички Глорії чекали на нас, і цілком виправдали своє поганюче прізвисько. Перша з наших амазонок загинула, як тільки ми підірвали двері та увійшли до величезної зали. Її вбив постріл з автоматичної рушниці, настільки потужний, що в мене заклало вуха. Заряд вдарив їй в голову, і зніс її повністю. Її тіло впало на підлогу, викидаючи потоки крові, наче поливальний шланг. Другий постріл розніс арочну колону праворуч від мене. Третій постріл збив Луїзу з ніг, відрикошетивши від її нагрудної сталепластикової пластини.

Незважаючи на повну бойову готовність і обережність, наша група була захоплена зненацька. Ніхто в імперії, крім Легіону Білих Дам, не мав на озброєнні автоматичних вогнепальних гвинтівок. До цього часу ми були в цьому впевнені, поки по нас не почали стріляти.

До зали, з інших бокових дверей, почали забігати амазонки з групи Вагнеси. Розлючені войовниці на бігу натягували тятиви, і срібні стріли пронизували амазонок Глорії, пробиваючи їх груди та голови.

Серед колон лунали крики, стогін та брязкіт металу. Фанатички Глорії билися з фуріями цариці, - які мерехтіли перед ними, з прихованими вуалями обличчями. Білі Дами стрімко пересувалися серед колон, завдаючи смертельних ударів короткими мечами та списами. Я також була розлючена, і завдавала ударів, стискаючи метеоритний меч обома руками.

Якоїсь миті невидима сила штовхнула мене в плече, сталепластиковий наплічник хруснув від удару, а я ледве втрималася на ногах. Наступної миті я розвернулася, і виставила меч над головою. Клинок прийняв удар, і уламки ворожого меча розлетілися в різні боки. В той же момент я пригнулась, і з силою вдарила противницю ногою так, що вона відлетіла до стіни, розбивши тендітні мозаїки на стіні.

Фанатичка схлипнула і сповзла по стіні, опустивши голову на груди. Я опустила меч, і одним плавним бічним рухом завдала удар милосердя. Голова зрадниці покотилася по підлозі.

З закривавленим мечем, у правій руці, я повільно обернулася кругом. Підлога в залі була залита кров'ю, і посипана битим склом. У глибині зали ще лунали окремі крики та рідкі удари мечів. Уздовж стіни повзла одна з фанатичок, обома руками намагаючись утримати кишки, що вивалювалися.