6. Ой, здається закохалася!

    А поки-що Марися  повезла  продавати чергову партію перлів.  По дорозі до скупника вона  знову помітила тих двох хлопців, вони явно стежили за нею. Засунувши гроші в спец кишеню у животі, Марися попрямувала в місто.   Хлопців не було видно,  і вона заспокоїлася.  Марися добре скупилася - інструменти, акумулятор,  велике дзеркало,  купу підручників для МВ і художньої літератури для себе, продукти для себе і майбутнього онука - щоб рибою не смердіти.  Вона тягла все це в човен, і тут, уже на причалі, з'явилися ті брудні, пітні наркомани і почали чіплятися до Марисі: "Дід,  а ну давай  гроші, у, худоба німа, давай, кому кажу!"  Вони штовхали Марисю, один мішок упав зі страшенним гуркотом. Але тут із красивої маленької яхти, що стояла неподалік, пролунав спокійний, але владний голос: "А ну,  залишіть діда в спокої!".  Марися  подивилася і ... збентежилася.

    На  носі яхти стояв гарний хлопець, світловолосий,  з мокрою головою, у шортах. Карі очі і світле волосся.  Він був схожий на морського бога - сильний, стрункий,  засмаглий і прекрасний. Наркомани втекли, а юнак спритно зістрибнув на причал, взяв мішок і допоміг Марисі донести його до її човна. Він говорив ще щось, але Марися погано розуміла що, і тільки загальний зміст сказаного дійшов до неї - щось  співчутливе,  заспокійливе.  Марися була якась загальмована, тому хлопець склав сам усі її пожитки в човен і допоміг відчалити.

    Марися гребла і думала про те, яка ж це чудова людина.  Якби  він захистив дівчину, це було б якось зрозуміло, але старий,  німий  дід, ніхто  і ніщо для такого  хлопця - а він не побоявся,  просто  не полінувався відігнати наркоманів.  І  допоміг донести її покупки.

   -  Ну от, будь ласка, хоч риба, хоч дід, але ніщо мадамське мені не чуже - серце простромила стріла Амуру!   Все,  діда точно такого  нехай робить  Орися , а я буду його не онук, а онучка, вирішено!

Коли МВ прочитала її після повернення, то страшенно розхвилювалася.

   -  Заспокойся, МВ, я не буду перероблятися в дівчину, я залишуся дідом, - сказала Марися, знітившись.

   -  Та не хвилює мене твій роман, мене хвилюють ті покидьки, тобі не можна більше в такому вигляді і на цьому човні їздити на Умм,  їм наші перли не дають спокою, ще вистежать Дім! Наступного разу  поїдеш хлопцем і човен потрібно перефарбувати,  і причалювати в іншім місці і перекупника змінити! - бушувала МВ.

   -  Та ну, МВ, вони не такі вже й грізні, я їм дам пару доларів, вони і відчепляться, я просто була трішки того, ти мене розумієш, МВ, я розгубилася...

   -  Закохалася! - засміялася Орися . - Я теж, між іншим,  у того хлопця закохалася,   він у моєму стилі.

   -  Ми всі в нього закохалися, не забувайте, ми всі - Марися, але все саме людське, що є в нас - це саме дід Марися. От ми забагатіємо, купимо будинок у місті, зробимо їй батьків і видамо заміж за того молодика, - фантазувала МВ.

   -  Ой, розмріялися, а може, я йому не сподобаюся, - сказала Марися.

   -  Не сміши мене Марися, ти себе можеш зробити будь-якою красунею, якою тільки побажаєш, всі чоловіки світу штабелями будуть лежати у твоїх ніг.

   -  Та не  потрібні мені всі чоловіки світу!  - огризнулася Марися. 

            ***

    -  Все, набридло, - сказала Орися, - оце востаннє   вирощую породіллю і займаюся своїми безпосередніми обов'язками - я ж менеджер по персоналу,  7-а  ступінь розуму, керуючий Едему!  Коли ж мені ділом займатися - без кінця їм та відрощую кого-небудь на зашийку!

   -  Гаразд, добре, - погодилася МВ, -  я теж уже думала, що потрібна постійна  особина, що народжує, нехай буде  м-м... Утробка.  Теж без розуму, як і Хрюні. Параметри нових тіл буду задавати я, а ти впритул займешся Домом.  Гроші є, потрібно обладнати пристойні кімнати для людей і собаки, кухню, ванну, каналізацію зробити з відводом подалі від острова, печеру напівводяну в басейн переобладнати і таке інше.

    Марися була в прострації і тинялася по будинку майже без діла. Вона поривалася їхати знову, але МВ і Орися заперечували.

   -  От Орися виростить Утробку,  а потім у ній відразу ж виростимо тобі дідуся і бабусю (це, я думаю краще, ніж тата і маму - менше буде запитань у влади).  І разом з ними поїдеш з новою партією перлів. Мені отут трупи не потрібні.

   -  Які трупи, МВ, ти що, забула, що з нас зробити труп дуже непросто! - засміялася Марися. 

   -  Ну не трупи, так неприємності.

   -  Ні, МВ, не скажи, якщо до приймальника Берта  прийдуть нові, незнайомі люди з перлами, та ще з такою великою партією, то почнуться розпити, оформлення квитанцій - Берт не дурень, він тільки в німого злиденного діда брав перли на півціни без оформлення, навіть коли я їх стала багато тягати. Адже він зобов'язаний все реєструвати, платити податки. А в нас грошей  немає ні копійки, - Марися витрусила над столом свій гаманець, - з нього випало декілька дрібних купюр і кілька монет.

   -  Так, на жаль, Марися має рацію.  Цю партію повезеш ти з Чарлі, але пристанеш на іншій пристані, і підеш до Берта не з ранку, як завжди, а після обіду.  А потім, як тільки підеш від Берта, то сховаєшся де-небудь у кущах і переробиш  трішки обличчя на іншу людину, і переодягнешся.

   -  Так, це буде нормально. Я перероблюся  на більш молодого чоловіка і відразу і куплю комп'ютер, і що ти мені там написала.

   -  Ні, ні, нічого не будеш купувати, тільки одержиш гроші,  у черево їх і прожогом назад. Витратити їх ми завжди встигнемо, вже іншими тілами, ті  покидьки від німого діда не відстануть.

   -  Так, Чарлі, у тобі залишилося щось від справжнього пса? - запитала МВ.

   -  Не ображай мене, МВ, усе, що було відоме цьому хлопцю, я прекрасно пам'ятаю - мені подобається бути собакою.

   -  От і будеш охороняти Марисю, особливо будь уважна, коли будете йти від Берта, він теж мені не подобається - слизький тип. Може і сам підіслати когось - адже  на цей раз перлів наші добувачі притягли багато.