АЛІНА

Одного разу до Чорного Мага прийшов таємничий гість. Це була молода жінка на ім'я Аліна. Вона була одягнена в простий одяг, але її очі світилися мудрістю, що не відповідала її віку. Вона піднялася до його вежі, подолавши численні перешкоди, що охороняли володіння Мага.

— Вітаю, великий маг, — сказала вона, схилившись у поклоні. — Мене звати Аліна, і я прийшла до тебе з проханням.

Чорний Маг уважно розглядав її. Він не часто бачив людей, які не боялися його присутності, і ця жінка викликала в нього зацікавленість.

— Що привело тебе до мене, Аліно? — запитав він, тримаючи свій посох так, що камінь на його кінці засяяв м'яким світлом.

— Я шукаю знання, які можуть врятувати мій народ, — відповіла вона. — Наше село було прокляте, і тільки ти можеш зняти це прокляття.

Чорний Маг замислився. Він давно не займався зняттям проклять, але щось у словах Аліни змусило його звернути увагу.

— І що ж ти готова запропонувати мені в обмін на мою допомогу? — запитав він, його очі блищали цікавістю.

— Я віддам тобі все, що маю, — відповіла Аліна. — Я готова стати твоєю ученицею, служницею, ким завгодно, тільки б врятувати мій народ.

Чорний Маг замислено потер підборіддя. Він давно шукав того, хто міг би стати його наступником, і, можливо, ця молода жінка могла б стати ним. Але він вирішив випробувати її.

— Добре, — сказав він нарешті. — Я допоможу тобі, але спочатку ти повинна пройти три випробування. Якщо ти їх подолаєш, я зніму прокляття з твого села.

Аліна кивнула, готова прийняти будь-які умови, аби врятувати свій народ.

Чорний Маг вивів Аліну до темного лісу, що оточував його вежу.

— Перше випробування полягає в тому, щоб знайти квітку Місячного світла, яка цвіте лише вночі і росте в найтемніших куточках цього лісу. Вона допоможе тобі знайти шлях у темряві, — пояснив він.

Аліна без страху вирушила вглиб лісу. Вона знала, що час обмежений, і їй потрібно знайти квітку до світанку. Ліс був густий і повний небезпек, але її рішучість була незламною.

Вона йшла годинами, поки не побачила слабкий блиск серед темних дерев. Підійшовши ближче, вона знайшла квітку Місячного світла. Її пелюстки світилися ніжним світлом, і Аліна відчула, як спокій заповнює її серце.

Вона обережно зірвала квітку і повернулася до Чорного Мага.

— Ти впоралася з першим випробуванням, — сказав він, приймаючи квітку. — Але попереду на тебе чекають ще два.

Наступного дня Чорний Маг підготував для Аліни друге випробування.

— Тепер ти повинна подолати річку забуття, — сказав він. — Її води змивають всі спогади, і якщо ти впадеш у неї, ти забудеш, хто ти і чому тут. Тобі потрібно перейти її без жодної допомоги.

Аліна підійшла до річки. Її води були темні і тихі, але вона відчувала їхню приховану силу. Вона зібралася з духом і почала переходити річку, крокуючи по каменях, що виступали з води.

Кожен крок був важким, але вона тримала в голові образ свого села і людей, які чекали на її допомогу. Вона йшла обережно, і, зрештою, змогла перейти річку, не впавши у воду.

Чорний Маг, спостерігаючи за нею, кивнув із задоволенням.

— Ти пройшла і друге випробування. Тепер залишилося останнє.

Чорний Маг привів Аліну до підземного храму, де зберігався стародавній артефакт.

— Останнє випробування полягає в тому, щоб принести мені Серце Дракона, — сказав він. — Воно знаходиться в центрі цього храму, охоронюване магічними пастками і загадками.

Аліна безстрашно увійшла в храм. Вона розгадувала загадки, оминала пастки і рухалася вперед, поки не дісталася до кімнати, де лежало Серце Дракона. Вона обережно взяла артефакт і повернулася до Чорного Мага.

— Ти успішно пройшла всі випробування, — сказав він, приймаючи Серце Дракона. — Я зніму прокляття з твого села, як і обіцяв.

Він використав свою магію, щоб зняти прокляття з села Аліни, і вона відчула величезне полегшення.

— Тепер ти можеш повернутися додому, — сказав він, але в його голосі було щось більше. — Або ти можеш залишитися тут і стати моєю ученицею. Ти маєш великий потенціал, і я можу навчити тебе всього, що знаю.

Аліна задумалася. Вона виконала свою місію, але відчувала, що її справжнє покликання ще попереду. Вона вирішила залишитися і навчатися у Чорного Мага, щоб стати ще сильнішою і допомагати людям.

Так почалася її нова подорож, повна пригод, магії і нових відкриттів.

***

Пройшов рік відтоді, як Аліна залишилася у Чорного Мага. Вона багато чого навчилася і багато чого дізналася. Чорний Маг вчив її тонкощам магії, відкриваючи перед нею таємниці, які були відомі лише небагатьом обраним. Аліна більше не боялася його; вона бачила в ньому вчителя, наставника і навіть друга.

Одного ранку, коли Аліна прибирала в башті, вона натрапила на старий магічний том, який не помічала раніше. Вона обережно підняла його і почала гортати сторінки. Книга була повна давніх заклинань і історій про великі магічні подвиги.

— Що це за книга? — запитала вона Чорного Мага, коли він увійшов до кімнати.

— Це один із найстаріших томів у моїй бібліотеці, — відповів він, уважно дивлячись на книгу. — У ній зберігаються знання, які можуть бути небезпечними в руках недосвідчених магів.

Аліна відчула, як її серце прискорюється. Вона знала, що знання, які містяться в цій книзі, можуть допомогти їй стати ще сильнішою.

— Я готова вчитися далі, — сказала вона, дивлячись йому в очі. — Я хочу знати все, що можливо.

Чорний Маг задумливо кивнув.

— Ти дійсно багато чого досягла за цей рік, Аліно. Ти показала себе здібною ученицею. Але є одне закляття, яке я ніколи нікому не передавав. Воно може бути як даром, так і прокляттям.

— Що це за закляття? — запитала Аліна.

— Закляття Кровної Магії, — відповів він тихим голосом. — Воно пов'язує магічні сили мага з кров'ю його нащадків. Це дає неймовірну силу, але також несе великий ризик.

Аліна роздумувала. Вона знала, що такі знання можуть бути небезпечними, але відчувала, що повинна дізнатися більше.