Розділ 14

Корабель «Восьминіг» йшов до міста Вольфер, у королівство Роен. Там був найбільший порт.

Рада розуміла, що її повернення додому відкладалося на певний час. Адже доведеться подорожувати крізь усе королівство до герцогства. Зарганс був його столицею.

Дівчина була незадоволена тим, що ще тривалий час перебуватиме в цьому варварському світі. З історії, яку викладали в Резенфорді, Рада знала, що приблизно відбувалося в цей час. Між імперією Каталі та королівством Роен буде війна. Виграє її Роен, герцогство Фероманськ буде його союзником, і в результаті королівство подарує герцогству Віджио.

Після того, як її надія повернутися додому впала, Рада втратила інтерес до всього. Її дратувало все та вся. Їй не хотілося допомагати нікому. Вона весь час почувала себе у пастці.

Рада колись трохи читала про чарівника Мерліна. Він наче жив у шостому столітті нашої ери при дворі короля Артура. Дівчина не дуже цікавилася цим. Єдине, що їй було відомо, - що кілька століть тому через стародавній портал Колодязь Семрад, прибув на Аладею, де пізніше отримав безсмертя.

Рада кусала собі губи. Він може дожити до двадцятого століття, а ось вона ні. Декілька наступних днів у морі були для неї нестерпними. Одного дня вона сиділа на своєму ліжку і шукала "Ала ін Рал" те закляття, яке їх перенесло на острів. Воно наче випарувалося.

 Був погожий літній день, вітер дозволяв йти на всіх вітрилах. У каюті разом з нею знаходився і той восьмирічний хлопчик, якого вона врятувала з корабля. Раду кілька днів дратував його плач. Але на третій день її гнів трохи охолонув. Підвівшись, вона підійшла до хлопчика, що сидів на своєму ліжку. Все його обличчя було опухле від сліз. Хлопчик затихав, коли приходила мама.

- Що в тебе сталося? – сіла поряд Рада. Хлопчик мовчав і схлипував. – Тебе хтось образив?

- Мені нудно! Тато завжди розповідав різні історії, він у мене був моряком! Ми пливли кораблем, і він загинув! – витер рукою сльози хлопчик.

- Мене звуть Леді Вольфрам! А тебе? – лагідно усміхнулася дівчина.

– Фі́ліп! – відповів хлопчик, переставши плакати. - А ти вмієш розповідати історії?

- Не знаю. Можна спробувати! – Рада витерла хлопцеві хусткою сльози. – Якщо тобі не сподобається, кажи!

Хлопчик кивнув, усівшись зручніше, і почав слухати.

- Далеко-далеко, на планеті Земля жила одна юна чарівниця, її звали Радою! Вона навчалася у справжній чарівній школі під назвою «Резенфорд», тут, на Аладеї. Але відьма Лідія обмовила її, і дівчину вигнали зі школи. Але Рада довго не сумувала. Вона поїхала літаючим кораблем на Землю, де жила її зла тітка. Вона ніколи не любила свою племінницю і хотіла її позбутися. Рада дізналася про це і одного вечора вирішила втекти з дому!

Вона сіла на поїзд – це така довга карета – та поїхала до іншого міста. Рада хотіла відшукати свій маєток. Один добрий чоловік підказав їй, де він знаходиться. Будинок нагадував замок, там була велика стайня, сад та багато чого іншого цікавого. Але на цьому Рада не зупинилася. За допомогою чарівної арки вона вирушила на пошуки своєї зниклої матері. Так її занесло з двадцятого століття до сімнадцятого! – розповідала Рада.

– А що було далі? Рада знайшла матір? - хлопчик з цікавістю її слухав, вже не плачучи.

– Так! Мати Ради виявилася жорстоким піратом! Вона бороздила океаном Розмарі в пошуках наживи. І коли Рада зустрілася з матір'ю, вона почала відмовляти її від цієї брудної справи. Але стався бунт  і пірати вбили її мати. Раді довелося тікати. Вона сіла на корабель і попливла до материка Киритона, щоб могутній чарівник допоміг їй повернутися свого часу! Дорогою вона зустріла славного хлопчика на ім'я Фі́ліп! – Рада продовжувала розповідати, і в її свідомості випливло обличчя матері. Дівчина на мить пошкодувала, що лишила її.

- Ой, це ж я! – вигукнув Фі́ліп. - А далі що? Рада зустріла принца? Вони одружилися?

Рада, посміхнувшись, опустивши очі. Історія, що вона розповідала, була дуже особиста. І принц у ній справді був. Там, у своєму часі, у неї був наречений - принц Роена. Нажаль ключове слово «був». Дівчина вирішила додумати історію.

– Незабаром Рада зустріла прекрасного принца! Він відвіз її до свого замку, і вони одружилися! У них народилося двоє прекрасних діток: дівчинка та хлопчик. Вони жили довго і щасливо, аж до смерті!

"Як же повернутися додому?" - промайнуло в її голові.

 Рада замовкла. Їй не хотілося залишатись у цьому часі назавжди.

За кілька днів корабель причалив до скелястого острова Аарен. Команда "Восьминога" вирішила поповнити запаси їжі. Але виявилося, що острів був абсолютно безлюдним. Тут не було жодного села, зате мешкали великі хижі птахи. У них були гіганські крила та гострі зуби. Вони своїми пазурами порвали вітрила і команді корабля довелося рятуватися.

За кілька днів на горизонті з'явився і сам материк Киритона, а ще через три дні корабель «Восьминіг» причалив до порту Вольфера.

Зійшовши по трапу на землю, Рада з сумом подивилася навкруги. Їй дуже хотілося повернутися додому, у рідне двадцяте століття.

Забравши з каюти свої речі, Рада попрощалася із командою «Восьминога».

З собою вона мала тільки родову книга і мішечок із грошима. Цих грошей саме мало вистачити на поїздку до герцогства.