Розділ 12

— Ви не мали права виганяти мене з того закладу! І вести мене під конвоєм, як якогось злочинця, – теж не мали права! Я на вас до суду подам! - почула я гучний, обурений голос батька із вітальні.

Не склало труднощів почути в його голосі вельми характерні натяки на людину, що багато випила. Дуже багато. Бо крім нахабної інтонації, батько ледве ворочав язиком.

— Ми зобов'язані скласти протокол, — почула я строгий чоловічий голос, входячи до вітальні.

Батько сидів у кріслі, розкинувшись, і тримаючись рукою за голову так, наче у нього був сильний біль. Тітка Айрін сиділа на дивані, з випрямленою спиною, суворим, холоднокровним обличчям, і однією рукою спиралася на тростину. Трохи осторонь стояв сивий чоловік у формі, в маленьких чорних окулярах, з сивими вусами й в руках тримав папку з паперами.

Що ж до Кайрі… вона виглядала так, ніби побачила привида. Або ж... їй було погано настільки, що вона готова була зомліти. Я вперше побачила на її обличчі такий переляк і сором.

Коли я увійшла, то на мене подивилися всі, крім батька. Він заплющив очі й масажував пальцями скроні у цей час.

— Софіє де Сантьє? – першим заговорив представник влади.

— Так, - відповіла я, не знаючи, чого чекати.

— Ваша сестра заявила, що ви зникли сьогодні з церкви. Чи можу я поцікавитись, де ви були стільки часу?

Я кинула погляд на Кай і трохи зам'ялася. До засудження сестри я давно звикла, але сьогодні мені здавалося, що їй справді складно пережити всі ці напасті і їй соромно не лише тепер за батька, а й за сестру.

— Я… ходила гуляти набережною, - додавши голосу впевненості, відповіла я.

— Якою вулицею?

— Це допит? – вирішила перейти в напад, бо всі ці питання мені здавались не лише дивними, а й недоречними. Повернулася додому цілою і неушкодженою. Навіщо подібні питання?

— Ні, це не допит. Прошу вибачити, якщо я здався вам дуже наполегливим і безцеремонним. І навіть забув представитися. Я - начальник поліції, Нерет Самротсон. Сьогодні дуже неспокійний день у місті. І я дуже радий, що з вами все гаразд. А моє питання, щодо вулиці, - це лише спроба з'ясувати, чи не стали ви свідком двох пограбувань.

— Пограбувань? – перепитала я.

— Так. Один тес, в масці, сьогодні здійснив відразу два пограбування в районі набережної.

— Ні, я нікого і нічого не бачила, - твердо заявила я, щосили намагаючись не видати своє здивування. Едріан пограбував двох перехожих? Ні, ні, ні! Я в це не можу повірити, знаючи, як його звинувачували в попередній раз! Мабуть, це був інший тес в масці. Адже… чому я одразу вирішила, що це мав бути Едріан? Бо він був на тій самій вулиці, де сталося пограбування? Але він спіймав Тюарда і був дуже злий на нього за його злочин. Але… я була б третьою пограбованою за сьогодні лієсою…

— А чи не могли б назвати вулицю, якою ви йшли у бік набережної? – наполягав начальник поліції.

— Не могла б. З тієї просто причини, що лише другий місяць у місті, і ще не встигла вивчити назви всіх вулиць.

— Досить допитів! - голосно стукнувши по підлозі тростиною, промовила тітка Айрін. - Софі, негайно до своєї кімнати. І ти, Кайрі, теж. Я хочу поговорити з лієсом Самротсоном і моїм братом наодинці. Наразі є проблеми більш нагальні для моєї родини, ніж з’ясування про якихось міських злочинців.

Я кинула погляд на батька, який порожніми, скляними очима дивився в якусь йому відому точку. Я не знала, що сталося з ним цього разу ... але просто послухалася наказу тітки Айрін.

Я вже увійшла до своєї кімнати й повернулася, щоб зачинити за собою двері, коли раптом побачила Кай, яка безцеремонно переступила через поріг, навіть зачепивши мене плечем.

— Боги, який сором і ганьба! - вигукнула вона, зупинившись посеред кімнати й обернувшись до мене. - Де тебе сьогодні ще носило цілий день, Софі? Ти розумієш, що… нам прийшлося викликати поліцію! Та і як ти посміла так зганьбити нас у церкві? Невже так важко прикусити свого отруйного язика?! А тепер ще наш батько вирішив повністю розтоптати наше майбутнє!

— І що накоїв наш батько? По-моєму, він не з тих людей, які поводяться неадекватно й агресивно, - вирішила я зам'яти тему про мене.

— Спершу дай відповідь, як ти посміла нас так зганьбити  в церкві? Що з тобою останнім часом відбувається? - звичним стриманим тоном промовила Кай, але в її очах блищали блискавки. - Ти осоромила тітку Айрін, Софі, а вона для нас стільки усього зробила доброго! Ми повинні бути вдячні їй!

— Я зробила те, що зробила, Кай, і ні про що не жалкую. І якби повернути час назад, я все одно не змогла б промовчати. У мене навіть в думках не було завдати шкоди чи осоромити  Айрін! Але це не гідно для мене сидіти та слухати брехню! І я думаю, що тітка б зі мною погодилася, якби вона дізналася всю правду про Едріана та той випадок. Едріан нічого у Вілет не крав, він навпаки бажав повернути…

— Заткнися, Софі! Ти чуєш себе? Ти говориш про якогось брудного теса, який, до речі,  сьогодні пограбував двох лієс!

— І який урятував твою сестру, - в тон сестрі, відповіла я. – До того ж, те, що грабіжник був в масці – ніяким чином не доказує провину саме Едріана!