Розділ 7.

Прокинулася я від гучного і вимогливого стукоту у двері. За вікном уже розвиднилося, але здавалося, що ще рано для ранкових візитів. Поки я сповзла з ліжка, накинула халат і пройшла до дверей – стукіт став ще більш вимогливим.

Я різко відчинила двері, і в повітрі застигла рука моєї сестри. Але Кайрі швидко схаменулась і, не питаючи дозволу, увійшла всередину.

— Доброго ранку, Кай. Як спалось? У нас пожежа чи може повінь? Я не пам'ятаю, щоб ми домовлялися з ранку поїхати за покупками, - іронічно промовила я і плюхнулася назад у свою постіль. Я майже півночі не спала і тепер страшенно хотіла спати!

Але я встигла вловити погляд Кайрі, кинутий на батьківську сорочку та тарілку з їжею.

— Що це означає, Софіє? - суворим тоном запитала сестра, вказуючи рукою у бік ... моєї "подяки" Едріану.

— Мабуть, те, що ти й подумала.

— Як тобі на думку тільки спало вчора закритися з цим... цим тесом? Ще і погодувати його наважилася?

Ось чому я завжди заздрила – так це манері розмовляти та тримати свої емоції при собі, як це робила Кайрі. Нас цьому навчали не лише у школі, а й в Академії. Дуже гарна якість, щоб приховувати, наприклад, свої справжні почуття. Завжди бути такою спокійною, стриманою. Тільки ось… я завжди раніше вважала це не більш, ніж грою на публіку. І зараз я у своїй правоті переконалася. Сестра мені відкрилася з іншого боку після того, як представила свого «однокурсника».

— Почнімо з того, що ти залишила мене з тесом наодинці. Перша. Коли я була непритомна. Може… ти хочеш мене звинуватити в тому, що я занапастила свою репутацію?

— Про це ніхто, чуєш, Софі, ніхто не повинен дізнатися!

— Ніхто й не дізнається, — знизала я плечима. - Тільки мені цікаво, яким чином мене доставили додому і ці двоє чоловіків увійшли до цього будинку непоміченими?

Кай прикрила очі рукою. Пауза була настільки довгою, що мені навіть здалося, що сестра не підготувалася до таких очевидних відповідей. Нарешті вона видихнула і подивилася на мене.

— Я не хотіла вплутуватися в скандал, який міг на порожньому місці спалахнути. Через тебе. Подія на площі, аварія з тим магмобілем, могли б зашкодити нашій репутації. Тому, щоб уникнути допитів і скандалів, я викликала таксі та відвезла тебе додому. Сказала констеблям, що ти погано почувалася через спеку. Що це випадковість і ніхто не винен в аварії. Дворецький допоміг тебе віднести до твоєї кімнати.

Раптова гіркота з'явилася чи то в роті, чи то… на душі. Дивне відчуття. Але я не видала своїх почуттів, сподіваючись почути від сестри зараз певне виправдання.

— Е… ясно. І що було далі?

— А далі… на порозі з'явився цей Вімс-Лорвет і привів свого брудного друга, стверджуючи, що той лікар. Я демонстративно прогнала його, але ми домовилися, що вони заберуться через вікно, щоб жодна душа не побачила їх. Твоя кімната виходить у ту частину саду, де ніколи нікого не буває, - при згадці чоловіка, сестра почала бути більш… сердитою. – Нам дуже пощастило, що тітка Айрін сьогодні поїхали за покупками і відправила прислугу на ринок за спеціальними харчами для вечері з Ріхгардом. Крім Дорі, кухарки, та дворецького в будинку не було нікого.  

— І ти довірилася лорду Вімсу-Лорвету та його «брудному дружку», тесу, який якимось дивом є носієм магії? - уточнила я, не зумівши вже бути настільки ж холодною і байдужою як сестра.

— Хіба я мала інший вибір? Я не могла викликати лікаря, через твою дурну поведінку, Софі! Почався б допит. Почалося б з'ясування всіх обставин. Наша родина зараз не має права вплутуватися у скандали. Під загрозою було б твоє весілля! Королівський бал, зрештою!

— Почекай, почекай, почекай! - я навіть підняла руку, зупиняючи її. - Ти хочеш сказати, що навіть не збиралася викликати лікаря? І одразу ж дай відповідь на друге моє запитання: я, по-твоєму, спеціально кинулася під магмобіль, щоб усім ускладнити життя?

— Я наказувала тобі стояти на місці та просто мовчати, Софіє. Але ти не послухалася.

— Тобто я мала дивитися, як невинну людину збираються покарати?

— Яка тобі має бути до цього справа, Софіє? Цей тес… один з безлічі волоцюг, жебраків…

— Я на власні очі бачила, що він не винний. І цей тес, волоцюга, жебрак урятував життя твоїй сестрі! - запротестувала я.

— І це не робить його у моїх очах героєм. А ось тебе, Софі… ти вкотре доставляєш нашій родині проблеми. Ти навіть не замислювалася про те, що твоя хвороба – такий рідкісний випадок, що… - Кай змахнула руками, - ти вчора ввечері сказала правду, Софі. Тебе нічого не відрізняє від тесів. Член сім'ї, який не має магії – це прокляття для всіх. Ти не повинна за жодних умов тут, у столиці, демонструвати свою хворобу. У нашому маленькому містечку, богами забутому, про це мало хто знав, ми змогли втримати все в таємниці, завдяки найвідданішим друзям. Ріхгард згоден одружитися з тобою, попри твою хворобу! Я не дозволю тобі втратити такий шанс, Софі. Ти все зрозуміла?

Я дивилася на свою сестру і все чудово розуміла. Все. Але, здається, Кайрі не все висловила цього разу.

— Після смерті матері я віддала своє життя тобі, і ти маєш це цінувати. Я не закінчила свою освіту, я не була представлена у вищий світ у потрібний час, але все це я дала тобі. Ти зобов'язана це цінувати, Софіє де Сантьє. Твоє майбутнє – це майбутнє твоєї сім’ї, нашої родини. Якщо ти не вирвешся з цього болота, в яке рано чи пізно втягне нас наш батько, то ти теж ніколи не зможеш гідно вийти заміж. А твоя хвороба лише все ускладнює! Тому з цієї хвилини ти ні кроку не зможеш зробити за межі будинку без мене. Ти під домашнім арештом.