Знайомство

Все почалося з того, що я померла.

Взагалі — це не рідкість у нашому світі, та й у сусідніх — також. І все ж, якось соромно молодому некромагові вмирати через кривий портал. Але вийшло так, як вийшло — безглуздо, криваво і боляче. Загалом, мені не сподобалося.

Я тоді подумала, що це кінець. Ха, наївна. Все тільки починалося.

— Знову сама з собою розмовляєш?

О, з'явився — не запилився, хоча щодо другого я не впевнена. Так сталося, що ця балакуча безсмертна давнина застрягла в моїй голові — як і ти, мій мовчазний друже.

До речі, мене звуть Шиз Асшен Несхат. Можна просто Шиза, якщо тобі так буде зручніше.

— Починається...

А його звати Альдауар... і щось там ще довге і хитромудре. Скажу по секрету: інші заклинання — і ті коротші й простіші у вимові, а користі — в рази більше. Добре, що мій покійний наставник не змушував мене зубрити...

— Поведінка твого вчителя зневажає пам'ять про Давніх.

...імена учнів Першого Некроманта. Тому що цей зануда — саме один із них. Так він сам каже. Правда чи ні, не знаю. Так вийшло, що його душа опинилася в моєму тілі після воскресіння у вигляді ліча — пощастило мені, як потопельниці. Загалом, цей зарозумілий голос у голові я кличу коротко і просто — Альд.

— Годі скорочувати моє ім'я.

Він часто так каже. Ха, наче може мені щось зробити. Хоча ні, все ж може: наприклад, перехопити керування моїм тілом. Ось уяви собі скелетованого ліча, у якого очниці раптом починають поперемінно світитися то червоним, то зеленим, а сам він висить у повітрі та тремтить, як білизна на мотузці у вітряний день.

Особливо весело, коли свідками цього стають кілька десятків не надто доброзичливих зомбі. А, ти ж не знаєш милу особливість нашого світу? У нас усі померлі стають зомбі, якщо не чимось гіршим... Загалом, на ту розвеселу компанію мерців тоді чекало розчарування — мозку в моїй черепушці не знайшлося.

— Хто б сумнівався. Будь ти досвідченим лічем...

Якби я була досвідченим лічем, то в моєму тілі не було би підселенців, так. Але маємо, що маємо. Ми так уже півроку... уживаємось.

О, до речі, я не попередила. Поки ми знайомилися, наше тіло взагалі спалювати зібралися. Он, навіть дрова принесли — замало, як на мій смак, але чого ще чекати від недосвідчених у цій справі селян...

Ну так що, хочеш побачити трохи магії у виконанні грізного ліча?

— Тоді дивись.