Лавандове поле
Між рядками
Розділ 16
Максим почав повертатись до роботи над будинком. Тепер він працював більш зосереджено, але з якоюсь внутрішньою легкістю.
Анна ж перекладала роман, який раніше здавався їй чужим. Тепер вона знаходила в ньому себе. І щодня все більше — його.
Одного дня, коли він лагодив віконниці, вона вийшла до нього з аркушем.
— Дивись, — простягла переклад. — Це сцена, де герої вперше визнають, що кохають.
Він пробіг очима текст. Зупинився.
«Я не сказав це словами, бо боявся зіпсувати момент. Але коли ти заснула поруч — я знав. Це було любов’ю. Тихою, справжньою, єдиною.»
Він мовчки підняв очі. Погляд був глибоким. Непоспішним.
— Це ти написала?
— Я переклала. Але слова відчувала як свої.
Максим узяв її за руку. Міцно, впевнено. І прошепотів:
— Я не сплю, Анно. І я — точно відчуваю.
Вона розсміялася крізь сльози. Тихо. Без захисту.
Бо часом любов не кричить. Вона ховається між рядками. І саме там стає справжньою.
#5440 в Любовні романи
#1313 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
