Лавандове поле

Повернення додому

Розділ 15

Наступного ранку все виглядало інакше. І хоча нічого зовні не змінилось — ті ж стіни, той самий двір, ті ж квіти у горщиках, — у повітрі було щось нове.
А точніше — повернуте. Тепло.
Максим розпалив камін. Анна мовчки зробила каву. Вони сиділи поруч, мовчали, але це була не та тиша, що ранить. Це була тиша після бурі.
— Тобі справді добре тут? — спитав він, не відводячи погляду від вогню.
— Так. Але не через місце. Через стан.
— А стан через мене? — спитав з легким гумором, але в очах було серйозно.
— Частково. Але головне — що я дозволила собі бути. Просто бути. І це теж твоя заслуга.
Він опустив голову.
— Знаєш, я боявся, що лавандове поле залишиться єдиним, що зв’язуватиме нас. А виявилось — воно просто було дверима.
Анна усміхнулась. І притулилась до його плеча.
Цього разу без вагань.

Олівія Фат

Подобається

#5440 в Любовні романи
#1313 в Короткий любовний роман

У тексті є: село_і_літо, коли пошуки себе переросли в щось більше

Відредаговано: 16.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись