Лавандове поле
Тиша гірше за бурю
Розділ 11
Після тієї розмови нічого не змінилося. Але все стало іншим.
Анна почала збирати речі. Не речі, які вказують на від'їзд. А речі, які зазвичай збираєш, коли хочеш себе відволікти: старі чернетки, листівки, чай, книги. Її валіза стояла у коридорі, відкрита — як і вона сама. Вразлива.
Максим більше не приходив. Лише іноді посилав короткі повідомлення: «Дощ завтра», «Води біля південного крила нема», «Кіт до тебе ходить».
І все.
Вона ходила на лавандове поле сама. Стояла там годинами, просто вдивляючись у простір, ніби намагалася розгледіти відповідь у вигинах землі.
Що тримає сильніше — страх чи любов?
Одного вечора вона побачила його здалеку. Він стояв біля старої липи й дивився в бік її дому. Не підійшов. Не помахав. Просто стояв — і пішов.
Це було болючіше за будь-яке прощання. Бо було — нічим.
#5439 в Любовні романи
#1313 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
