Лавандове поле

Смак малини

Розділ 8

У неділю Анна пішла на малинову ділянку за будинком. Кущі були густі, соковиті. Її пальці червоніли від ягід, і сонце припікало плечі. Вона не помітила, як Максим підійшов.
— Тебе видно здалеку. Ти — як ластівка на тлі зеленого, — сказав він, ставши за спиною.
— А ти — як тінь, що з’являється без звуку.
— Та я просто за запахом пішов. Малина — сильніша за GPS.
Вони сміялися, збираючи ягоди в один кошик. Іноді його рука торкалась її. Зовсім випадково. Зовсім не випадково.
Коли вона вкусила особливо стиглу ягоду, сік потік по підборіддю. Максим, не думаючи, витер пальцем. Вона затамувала подих.
— Ти дивно дієш на мене, — сказала вона майже пошепки.
— А ти — ніби відчиняєш двері, які я вже давно закрив, — відповів він.
Цього разу вони не втекли від близькості. Вона наблизилась, він не відступив. Їхні губи зустрілися — вперше. Тремтливо. Солодко. З ароматом малини й лаванди.
Цей поцілунок не був випадковим. Він був наслідком. Довгого шляху двох людей, які не шукали кохання — але були занадто живими, щоб його не відчути.

Олівія Фат

Подобається

#5440 в Любовні романи
#1313 в Короткий любовний роман

У тексті є: село_і_літо, коли пошуки себе переросли в щось більше

Відредаговано: 16.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись