Лавандове поле
Більше, ніж тиша
Розділ 6
Максим запросив її наступного дня на ярмарок у сусідньому селі. Вона здивувалася - від нього це звучало неочікувано, навіть дивно. Він здавався людиною, яка оминає натовп.
- Просто поїсти пиріжків, - пояснив він, мовби виправдовувався - І баба Марія образиться, якщо тебе не побачить.
Дорогою в машині вони слухали радіо, говорили про дрібниці. Але атмосфера була інша - легша, спокійніша. Він іноді поглядав на неї - коротко. але уважно. Її це хвилювало.
На ярмарку було гамірно: музика , сміх, діти з чукровою ватою. Анна сміялася, коли вмазалася варенням, а Максим подав їй серветку, ні би робив це усе життя.
- Тобі добре тут? - запитав він несподівано, коли вони відійшли трохи вбік, подалі від натовпу.
- Добре, - вона відповіла швидко, майже автоматично. Але потім додала тихо: - Бо тут я нарешті перестаю прикидатися, що в мене все під контролем.
Він не відповів одразу. Просто дивився.
- А мене з тобою простіше ніж самому. Це..дивно,але не страшно.
Її серце стислося.
Це не було зізнанням. Це було - глибше.
Того вечора, коли вони повертались додому, вона ледь не заснула в машині. В його машині, з запахом лаванди на шалі і теплом його погляду, який, вона знала, не був байдужим.
Вперше за довгий час їй було затишно не в собі - а з кимось.
#5439 в Любовні романи
#1313 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 16.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
