Розділ 4
Анна сиділа з ноутбуком. перекладаючи сцену кохання між героями книги. Французький діалог був легкий, іронічний, сповнений емоцій. Але вона запинялась, щоразу, коли доходила до фраз на кшталт * я відчуваю, як моє серце тягнеться до тебе*.
Її стало дивно - раніше ці слова здавалися звичними. Тепер - фальшивими.
Бо вона щойно сиділа поруч із чоловіком, який не казав нічого - і від цього її серце билося сильніше,ніж від будь-якого поетичного зізнання.
Максим зʼявився надвечір, Приніс кілька дощок лагодити веранду.
- Ти що, не відпочиваєш ніколи? - запитала вона з усмішкою.
- Я коли руками зайнятий, тоді й відпочиваю,- відповів, опустившись навполічки біля розхитаної сходинки.
Вони працювали разам, вона подавала інструменти, він мовчки працював, іноді кидаючи на неї короткі погляди. І з кожним із них - її дихання ставало важчим.
- У тебе руки ...- вона раптом запнулася. - Міцні.
- Ти перекладаєш, я - забиваю цвяхи. Кожен по-своєму світ збирає.
Він подивився на неї, затримав погляд.
- Я просто втомився сумніватися.
Того вечора вона довго лежала в ліжку, слухаючи, як за вікном шелестить лаванда. І думала: можливо, серце-теж мова, яку треба перекладати.
Тільки не з французької.
А з тиші.