Пролог

Кожна історія кохання починається по-своєму.

Іноді — з випадкового погляду в метро. Іноді — з короткого повідомлення в соцмережах. А іноді — з ароматів, що змішуються у повітрі.

У той день Поліна замовила свій улюблений лавандовий капучино, навіть не підозрюючи, що він стане початком чогось нового. Аромат лаванди злився з запахом м’яти, і ця мить стала тією самою точкою відліку.

Лаванда зустріла М’яту.

А Поліна — його.

Поліна любила прості речі — тихі вулиці, книги з кав’ярень, де пахло корицею, і чашку теплого напою в руках. Вона завжди вірила, що саме у звичайних днях ховаються маленькі дива.

Іноді їй здавалося, що світ спеціально зупиняється, щоб подарувати людині знак. Так було й того вечора. Вона зайшла в кав’ярню сховатись від осіннього дощу. За вікном краплі стукали по склу, всередині лунала м’яка музика, а в повітрі змішалися два аромати — лавандовий і м’ятний.

Цей аромат став першим рядком їхньої історії.

Вона ще не знала його імені. Він ще не знав, що вона стане його улюбленим натхненням.

Та доля вже вплела їхні шляхи в один вузол.

Бо іноді любов починається не з погляду.

Вона починається з запаху, який запам’ятовується назавжди.

Від автора

Зараз за вікном осінь. Листя повільно кружляє й опускається на землю, а в повітрі відчувається прохолода. Але мені хочеться подарувати вам трохи тепла, щоб ви змогли повернутися у літо — у його сонячні дні, запах квітів і вечори, наповнені легкістю.

Ця історія — про лаванду й м’яту, про випадкові зустрічі, які змінюють життя, і про те, як навіть у найбуденнішому дні може народитися щось прекрасне.

Тож вмостіться зручніше, зробіть собі чашку улюбленого чаю — і ходімо разом у світ, де літо ще не закінчилося.