Лукас

Артем

Я уявляв цю зустріч по-різному. Можливо, він буде дивитися на мене зверхньо. Можливо, почне говорити французькою так швидко, що я виглядатиму ідіотом. А можливо, він просто буде… ідеальним.

Ми зайшли до маленького офісу в центрі Ліону, де Марія проходила стажування.

— Готовий? — тихо спитала вона.

— До чого?

— До Лукаса.

Я випрямився.

— Я абсолютно спокійний.

— Ти щойно поправив футболку три рази.

— Це стиль.

Всередині офісу було тихо. Кілька людей працювали за ноутбуками, хтось пив каву.

Марія підійшла до одного зі столів.

— Лукас!

Чоловік підняв голову.

І от чесно… він був рівно таким, як я уявляв. Високий. Стильний. Шарф. Звичайно ж, шарф.

— Bonjour! — усміхнувся він.

Марія швидко сказала:

— Лукас, це Артем. Мій хлопець.

Лукас підвівся й простягнув руку.

— Enchanté*.

Я потиснув руку.

— Артем.

Пауза.

Я вирішив використати одну з небагатьох французьких фраз, які знав.

— Bonjour.

Лукас радісно кивнув, ніби я щойно прочитав лекцію з філології.

Марія

Я дивилась на них і ледве стримувала усмішку.

Артем стояв дуже прямо. Занадто прямо. Лукас, навпаки, виглядав максимально розслабленим.

— Marie говорила про тебе, — сказав Лукас англійською. — Ти прилетів сюди сюрпризом?

Артем трохи зніяковів.

— Так.

— Це дуже романтично.

Я побачила, як Артем на секунду розгубився. Він явно очікував… чогось іншого.

Артем

Чесно? Я був готовий до суперника. А отримав… дуже приємного француза.

— Марія багато працює, — сказав Лукас. — Але вона дуже талановита.

Я подивився на Марію. Вона трохи почервоніла.

— Дякую, — сказала вона.

Лукас усміхнувся.

— І вона постійно говорить про тебе.

Я підняв брову і запитав:

— Справді?

Марія швидко втрутилася:

— Не постійно.

— Часто, — поправив Лукас.

Я не втримався й усміхнувся.

Марія

Ми всі сіли за маленький столик у кухонній зоні офісу.

Лукас приніс каву.

— Артем, тобі подобається Франція? — запитав він.

— Я ще в процесі.

— Він загубився на вокзалі й купив багет, — сказала я.

Лукас засміявся.

— Це дуже французький початок.

Артем зітхнув.

— Я намагаюся інтегруватися.

Артем

Через двадцять хвилин я зрозумів одну важливу річ. Лукас не був проблемою. Він навіть… допомагав.

— Тобі треба показати йому старе місто, — сказав Лукас Марії. — І обов’язково пагорб.

— Fourvière*, — кивнула вона.

Я зробив вигляд, що знаю, про що йдеться.

Лукас підняв чашку кави.

— За міжнародні пригоди.

Я теж підняв чашку.

— І за багети.

Марія

Коли ми виходили з офісу, Артем тихо сказав:

— Я трохи розчарований.

— Чому?

— Я налаштовувався на драму.

— І? - запитала я.

— А він нормальний.

Я засміялась.

— Ти ревнував даремно.

Артем подумав секунду і сказав:

— Ні.

— Чому?

— Бо завдяки цьому я прилетів у Францію.

Я взяла його за руку.

— Хороша причина.

***

Enchanté — приємно познайомитися.

Fourvière — пагорб у Ліоні з відомою базилікою та оглядовим майданчиком.