Частина 4. «Прийшов твій залицяльник з ведмедем»

Черед два дні Тимофій вже гордо сидів на кухні Рози Іммануїлівни. Дивно, але йому вдалося переконати Соломію, що деякі її плани вони можуть зробити разом. Наприклад — зустріти Новий рік. У вечері, у телефонній розмові, яку теж дивом зміг вибити у графіку:

— Тільки я буду з бабусею! — одразу ж попереджає дівчина.

— Та без проблем. Хочеш, можемо відсвяткувати на вашій території. Тоді я буду з Обі.

— Обі? 

— Мій собака. У вас же нема алергій?

— Ні. Ну будь з Обі. Адресу ти пам’ятаєш?

— Так. А як ви святкуєте взагалі?

— Ну, бабуся з самого ранку починає роботу. Над салатами та м’ясом. Обожнюю її рецепти. І обов’язково — імбирне печиво. Мені в цій канителі дістається найгірша робота.

— Ти миєш посуд?

— Угу, і прибираюсь.

— Розумію. Раніше теж так починався день. Мати завжди вважала, що у новий рік треба входити з чистими плінтусами.

Соля сміється у відповідь. А потім вже серйозніше:

— А чому зараз не з батьками?

— Ми не ладимо. Вони занадто хочуть переробити мене під себе.

— Тож, може, треба з ними помиритися?

— Може, не в цей раз.

— Тиме, а хочеш, приходь до нас зранку прям. Щоб відчути свято.

— І помити за тебе плінтус? 

— І це теж.

— Я прийду, — несподівано для себе погоджується хлопець.

— Тільки… я хотіла тобі сказати… Тиме, розумієш, я хвора.

— У тебе застуда? 

— Ні. У мене синдром…

Тим не дає дівчині договорити й перебиває:

— А, ти про це. Забий, ти не хвора. Це перше. А друге — я це і так знаю.

— Знаєш?

— Це було не так важливо. Твої компульсії — ти постійно поправляєш все, що бачиш. Не завжди розуміння жартів. Ти дуже інтелектуально розвинута при цьому, я досі не розумію, що таке комп’ютерна симуляція дискретних подій. До того ж ти худа, це через невеликі приймання їжі. Не любиш гучність і ти боялась кави через сенсорну чутливість до подразників.

— Тобі сказала бабуся, а ти погуглив? — через кілька секунд мовчання питає Соля.

— Це було очевидно?

— Так. 

— Пробач. Але я хочу тобі сказати, що я нічого проти не маю. Те, що ти живеш, так круто з цим справляючись, — це говорить про тебе як про сильну людину. Мені залишається тільки мріяти взяти у тебе хоч трішки якостей.

Соля мовчить на це. Вона взагалі не полюбляє обговорювати свій діагноз. Синдром Аспергера — не найкраще, що може з вами трапитися. В дитинстві її неймовірно дратували мандарини, їхній яскравий колір змушував дівчинку злитися. Після терапії Соломія хоч трішки навчилася з цим жити. Принаймні до цитрусових більше не було питань.

Вони ще раз обговорюють, коли прийти Тиму, та прощаються. Соля йде до бабусі, щоб сповістити про гостя на Новий рік. А пан майбутній дипломат — дописує свій диплом, гладячи Обі по довгій шерсті.

***

— У нас вже років п’ять не було гостей на Новий рік. Соля не дуже полюбляє, та і я вже стара, — розповідає Тиму Роза Іммануїлівна, поки дівчина доробляє якісь деталі у себе в кімнаті. — Як Соліни батьки останній раз приїжджали. А тепер їх не дозвешся. Все зайняті зі своїми святковими гастролями.

Мити плінтуси Тиму ніхто не дозволив.  А от кришити  ковбасу дали. Одразу після того, як познайомилися з Обі та погодували гостей.

— Це Обі, або в повній версії — Обігрівач. Хоч він і чау-чау, а не линяє. І не гавкає. Сподіваємося, що не будемо вам набридати.

— Боже, який ведмідь. Соля, до нас прийшов твій залицяльник з ведмедем!

— Ба, ну який зали…, — Соля з’являється у коридорі, — боже, правда ведмідь.

А потім вони готували під старі мюзикли, які розхвалювала Роза Іммануїлівна.  Через всю кухню світилися гірлянди, Обі носився туди-сюди за Солею, обравши її собі в улюбленці. 

Потім Тиму зателефонував Кирило. Пропонував зустрічати свято з ними. Тим відмовився, хитро обіцяючи потім розповісти причини. Потім вони пили чай з пряниками, потім — відпочивали.

— До Нового року ще купа часу. Можна поспати або просто посидіти в тиші. У мене там мітинг з подругами, я пішла, — заявила Роза Іммануїлівна, прихопивши з собою пляшку вина.

— Що у неї?

— Мітинг, — пояснює Соломія. — Це вона так міт називає. Вони з подругами перед святами телефонують одна одній по відеозв’язку. Відпочивають.

— Цікаво.

— Угу, пішли в кімнату. І правда треба відпочити.

Тим прискіпливо оглядає кімнату. Все ж компульсії стосуються не тільки того, що Соля постійно пшикає руки антисептиком і поправляє предмети, щоб вони лежали перпендикулярно. А в її власній кімнаті виявилася справжня реанімація.