Розділ 4 . Вірші про команди дружка

​1. Вірш про команду «До мене, Капітане»

​Коли навколо лугом вітер віє,

І кличе вдалину зелений простір,

Мій голос у повітрі розговіє

Усі тривоги, принесе лиш допір.

​«До мене, Капітане!» — я кричати

Буду на весь нестримний, сонячний двір.

І він летить, не вміючи чекати,

Крізь пил, траву і найкрутіший вир!

Бо знає серцем маленьким і завзятим:

Де я — там дім, і вірність наша свята.

​2. Вірш про команду «Додому, Капітане»

​Коли вже сонце за верхівки сіло,

І вечір стелить сутінки м'які,

А в небі перша зірочка зазріла,

Нам час збиратись на своїй ріллі.

​«Додому, Капітане!» — і сміливо

Він повертає до теплих дверей.

Бо там чекає затишок щасливий,

І спокій для усіх моїх друзів.

Він крокує поруч, вірний і послушний,

У нашому гніздечку доброму, недушно.

​3. Вірш про команду «Сидіти»

​«Сидіти!» — я кажу йому суворо,

Хоча в очах — вогонь і гра мала.

Він завмирає на секунду скоро,

Щоб слухати, яка моя мета.

​І хай іноді треба повторити,

Бо надто вже багато в голові майна,

Та він намагається збагнути і зоріти,

Мов найслухняніша на світі вишина!

Його терпіння — то велике диво,

Що робить нашу дружбу так сприятливо.

​4. Вірш про команду «Фу!»

​Коли якась халепа на шляху,

Чи зайвий рух у небезпечну мить,

Я вигукую коротко і втиху:

«Фу!» — щоб біда не сміла ворожить.

​Він знає цей закон без зайвих слів,

Хоча цікавість тягне у кущі.

Та слухає наказ із перших днів,

Як справжній пес у праведнім плащі.

Захист від помилок — мій чіткий знак,

Щоб кожен день безпечним був і так!

​5. Вірш про команду «Дай лапу»

​Протягую долоню у повітря,

Де маленька лапка б'ється у завзятті.

Ще іноді тремтить вона від вітру,

Та вчить нас школа ця найкращій святці.

​«Дай лапу!» — і торкається подушка,

Тепленька і м'яка, моя мета.

Ми знов навчаємось без будь-якого суму,

Бо довіра між нами — чистота.

І лапка та у моїй руці лишає

Все те, що серце щиро так кохає.

​6. Вірш про команди «Торкнись / Торк»

​Носик чорненький торкає долоню,

«Торкнись!» — і от виконано наказ.

Це виходить найкраще на законі,

Мов блискавка у світлий добрий час.

​Короткий «Торк!» — і знову рух і гра,

Він розуміє все з півслова й погляду.

Це наша найвеселіша пора,

Де успіх виграє усяку згоду.

Дотик маленький — але скільки в ньому

Тепла й любові в нашому притомі!

7 . Вірш про команди «Дай палку» та «Міняй»

​«Дай палку!» — кажу я, і він неодмінно

Віддасть свій скарб у праву мою руку.

Або «Міняй!» — і ласощі сумлінно

Візьме у заміну без зайвого стуку.

​Це чесний обмін нагороди і праці,

Де гра переходить у мудрий урок.

У нашій із ним нескінченній казці

Ми робимо разом узгоджений крок.

І палка стає золотим результатом,

Заслуженим чесно іще багата.

​8 . Вірш про команди «Де палка?» та «Яка палка?»

​«Де палка?» — питаю я серед стежки,

І носик кружляє, шукаючи слід.

«Яка палка?» — він обнюхує стежки,

Щоб знайти той єдиний предмет серед бід.

​Він знає кожну гілочку на подвір'ї,

Послушно покаже, де сховався скарб.

У цьому природнім і щирім довір'ї

Народжується світ із мільйона фарб.

Його розуміння — то справжнє диво,

Що робить довкілля таке красиве!

​9 .  Вірш про команду «Чекай, охороняй»

​На ланцюгу завзято і терпляче

Він може чекати хвилини й години.

А без нього — кілька секунд і не інакше,

Побіжить за мною до самої днини!

​«Чекай, охороняй!» — це серйозна варта,

Де кожен рух контролює малюк.

У нього в очах благородна варта,

Що охороняє від бурі і брук.

Мій сторож маленький, мій вірний братик,

Готовий відважно нас захищати!

​10 .  Вірш про команди «Пригай», «Покрутись», «Поклонись»

​«Пригай!» — і вгору злетить моє диво,

«Покрутись!» — коло опише умить.

«Поклонись!» — і зробимо все сприятливо,

У танці, де музика вічно дзвенить.

​Це наша весела, завзята розвага,

Де кожен рух — радість і щирий сміх.

У нас у затінку розцвітає снага,

Для нас це найкращий із творчих втіх.

Кружляєм у парі під сонцем яскравим,

Наповнені світлом і щирим правом!