9

Глава 9: Вогонь і тінь
Після того, як вони перемогли першого вампіра, ніч стала ще глибшою. Темряву лісу розривали лише їхні кроки та світло місяця, що пробивалося крізь густі дерева. Але вже була відчутна і інша темна сила, що зростала навколо них. Тіні в лісі були не тільки від дерев. Вони насувалися на Анну і Даніеля з кожним їхнім кроком, наче самі істоти лісу, що стояли під командуванням невидимого ворога. 

— Це не буде так просто, — сказав Даніель, коли вони наближалися до обителі клану. Його голос був спокійним, але в ньому звучала відчутна напруга.
Анна дивилася на нього з розумінням. Вона вже відчувала, що клан не стане на коліна так швидко. І її здібності, хоч і зростали, все ще не були остаточно контрольовані. Вона могла вбивати вампірів одним поглядом, але це було настільки нове і незнайоме для неї, що вона не могла бути впевнена, як довго зможе зберегти контроль.
— Ми маємо бути обережними, — сказала вона. — Ми не можемо дозволити собі зробити помилки.
Даніель повернув голову і поглянув на неї. Його погляд став теплішим, а у його очах з’явилась прихована гордість. Він бачив, як вона змінюється, як її внутрішня сила зростає, і це було для нього більше, ніж просто можливість перемогти. Це була можливість побудувати новий світ разом з нею.
— Ти не помилишся, — відповів він м’яко, хоча в його голосі звучала певна суворість. — Ти вже вирішила, що йти до кінця. І я з тобою.
Тепер вони стояли перед величезною кам’яною будівлею, що слугувала укриттям для одного з головних кланів. Її стіни були темними і непривітними, наче сама будівля була живою істотою, яка пильно стежить за ними.
Даніель взяв Анну за руку і повільно вів її всередину. Він був готовий до цього моменту. Він уже не був частиною старого світу. Він не міг повернутися, навіть якщо б захотів. Це було більше, ніж просто боротьба. Це був шлях, який повністю змінював їхні життя.
Відкривши важкі двері, вони потрапили в темний хол. І тут на них чекала перша перешкода. Однак на цей раз вони не зустріли нічого живого. Це була пастка — химерні витончені закляття, що охороняли місце від несанкціонованих вторгнень. Темні енергетичні потоки, що струменіли з кожної стіни, формували захисний бар’єр.
— Вони знали, що ми прийдемо, — прошепотів Даніель, його обличчя залишалося спокійним, але в очах була відчутна настороженість. — Ці закляття створили спеціально для нас.
— Як ми їх зламаємо? — запитала Анна, відчуваючи, як її серце стискається від напруги.
— Нам потрібно дістатися до джерела цієї енергії. Як тільки ми його знайдемо, зможемо розірвати закляття.
Вони продовжували йти, але з кожним кроком бар’єр ставало важче обходити. Стіни почали вібрувати, енергія оберталася навколо них, наче намагаючись утримати їх. Анна відчула, як сила цього місця тисне на неї. Її внутрішня енергія зростала, але й це було не достатньо, щоб розірвати стіну цього магічного бар’єру.
— Даніель, я не можу. Це занадто сильно, — сказала вона, зупиняючись і обхоплюючи голову руками.
Він підняв її погляд на себе, його голос став м’яким і впевненим.
— Ти можеш. Ти більше, ніж думаєш. Ти — це сила, яка зруйнує цей світ. Ти ж знаєш це.
Її серце пропустило кілька ударів, але вона почувалася розумно спокійною. Вона була готова.
Анна зосередилася, і в її погляді загорілася нова енергія. Темна енергія, що оточувала їх, почала повільно зникати. Вона фокусувала погляд на центрі бар’єра, і з кожним її кроком стіни ставали все менш вперті. В результаті її погляду вся енергія вибухнула, а бар’єр розсипався в пил.
— Ми йдемо далі, — сказала вона, коли напруга спала, і її очі були сповнені рішучості. — Ніщо нас не зупинить.
Даніель усміхнувся. Він був готовий йти з нею через будь-яку небезпеку.
— Тепер ми разом змінюємо світ, — сказав він.
Вони рушили далі. Тепер їхня мета була ясною: зруйнувати все, що тримало клан під контролем, і створити новий порядок, де вони могли б бути разом. Але це лише перша битва, і боротьба тільки починалася.