Глава тридцять сьома:сверблячка минулого,або секрет старого горища.

Таня прокинулася від дивного відчуття: потилиця не просто чесалася, вона буквально пашіла, наче туди потрапив шматочок кропиви. Жінка потерла голову, намагаючись струсити залишки сну. Сон був дивним і нав’язливим — у ньому вона стояла посеред незнайомої кімнати, а задня частина голови свербіла так сильно, що аж у вухах шуміло.
— Що за примара? — прошепотіла вона, наливаючи ранкову каву.
Як людина, що тонка відчувала символи та знаки, Таня знала: потилиця — це «сліпа зона». Те, що ми залишаємо позаду, ховаємо в минулому або просто відмовляємося помічати. Але коли підсвідомість починає так наполегливо «чесати» туди пальцем, це означає, що минуле вимагає аудиєнції.
День обіцяв бути звичайним, присвяченим підготовці до майбутньої персональної виставки. Таня підійшла до стола, де на неї чекало майже готове полотно, але робота не йшла. Пензель наче застряг у повітрі, а думки раз у раз поверталися до нічного образу. «Перевір тили», — згадалося їй езотеричне тлумачення.
Вона залишила майстерню і пішла до старої комірчини під сходами, куди вже кілька років зносила все, що вважалося «відпрацьованим матеріалом». Серед коробок із сухими фарбами, старих підрамників та ескізів десятирічної давнини панувала тиша.
Таня почала перебирати папки. Рука раптом наштовхнулася на цупкий картонний пакунок, зав’язаний потертою стрічкою. Вона витягла його на світло. Це були її найперші начерки — пошуки власного стилю, де традиційні етнічні орнаменти вона тільки-но намагалася поєднати з реалістичними портретами. Тоді, багато років тому, їй здалося це невмілим, і вона сховала папку з очей геть.
Жінка розв’язала стрічку. На першому ж аркуші був зображений ескіз, який вразив її своєю сміливістю. Це було саме те композиційне рішення, над яким вона марно билася останні три тижні, намагаючись завершити центральну роботу для виставки! Готова відповідь весь цей час лежала тут, за її спиною, у «сліпій зоні».
Таня посміхнулася і легенько почухала потилицю — сверблячка повністю зникла. Тепер там було лише приємне, прохолодне полегшення. Минуле не просто наздогнало її, воно принесло їй ключ від майбутнього. Вона взяла папку і впевненим кроком повернулася до стола.