Частина 1

Лабіринти Карме

( без подвійного смислу)

фантастика пригоди

чоловіки, незважаючи на всі свої вміння та силу, ніколи не стають дорослими до кінця. І значення жінки в тому, щоб охороняти їх та керувати ними, рятуючи від краху надій та нерозумних вчинків

Іван Єфремов “ Лезо бритви”

Навіть переможна війна — це зло, яке повинно  бути попереджено  мудрістью народів.“ 

 Отто фон Бисмарк

Місія Буран

На пів панорамного вікна завмерла , наче у збільшувальному склі, найвеличніша і наймогутніша планета Сонячної системи. Юпітер

Я живу у майбутньому. Мене звуть Кіра, мені тридцять вісім років. 

Я космо біолог з Землі. Працюю в одній з біо лабораторій. Україна. Кривий Ріг 

Я заміжня. В мене є люблячий чоловік : Данко та двоє гарних малят. Син Крістофер та дочка Ідзумі. 

У Крістофера - блакитні очі. 

Коли він народився на світ, це була найщасливіша подія на Землі. До цього маляти на Землі не залишалось жодної людини з блакитними очима.

Тепер наш Крістофер перший блакитнооких малюк після того, як наша планета втратила блакитнооку расу. Він наша гордість і радість.

Нашій дочці ми дали японське ім’я. Ми її обожнюємо, особливо Данко. Вона центр нашої родини. І хоч Крістофер не набагато старший за маленьку Ідзумі , він відноситься до неї з ніжністю та любов’ю.

Тепер моя родина залишилась на Землі. А я перебуваю на орбіті Юпітера на борту місії Буран. 

Капітан Кім , досвідчений та безстрашний космонавт, що уміло керує нашою місією. І наша з ним місія не перша. 

Кілька років тому назад ми разом з капітаном Кімом здійснили політ за межі Сонячної системи, а саме - у систему Медузи. 

З того часу наша з ним співпраця продовжувалась і набувала рис міцної дружби.

Тепер мужнє обличчя капітана набувало рис тривожності. 

Гравітація та перешкоди із Сонця вперто зносили нас все ближче до Юпітера.

Проте, я чомусь перебувала у переконанні, що капітан відновить наш маршрут…

Поруч у своїх космо кріслах застигли інженер Данилов та фізик Ярич. Також на борту був лікар , Нельсон, але він переважно знаходився в медичному відсіку і не часто з'являвся на мостику. 

Данилов та Ярич тепер мовчали та тільки дивились за панеллю інструментів. Данилов взагалі був переважно мовчазний та зосереджений. На відміну від Ярича. Фізик був веселий дотепник. І завжди розважав екіпаж кумедними історіями. 

Нельсон був професіоналом , суворий та діловитий, він завжди зосереджено виконував свою роботу та рідко втручався у те, що відбувається на капітанському мостику. 

Я теж мовчки спостерігала . Втручатися в управління космольотом я не збиралась, тому просто дивилась на величну картину , що розгорталася за вікном.

Сигнал лиха

В якийсь момент картинка завмерла. Юпітер розгортався у всій своїй непокірній величі. Це була єдина поки що планета Сонячної системи, що була ще не підкорена всюдисущим розумом земної людини.

Вчені усього світу поклали тут гори праці та геніальних винаходів від найпотужніших установок , що могли би змінити магнітне поле планети до очищувачів …Але картина бур Юпітера змінювалась дуже повільно.

Юпітер залишався не те що не заселений, але можна сказати, що поки що нікуди було й ступити людській нозі.

Проте ми дуже старались. От і тепер наша місія була пов’язана з деякими установками, що працювали на орбіті Юпітера. 

Перед екраном у рубці вперто блимала Велика Червона пляма.

Капітан Кім мовчав.

Раптом озвався Ярич:

Сигнал лиха? Чи мені одному це вчулося…

Ні, не одному, - тихо сказав Данилов.

Я здивовано обернулась на них. 

Проте, капітан Кім тепер впевнено кивнув головою:

Це дійсно сигнал лиха. З Карме…

Треба сказати, що хоч людство й досі билося над Юпітером, проте багато великих супутників його давно й успішно були заселені. 

Карме була нерегулярним супутником Юпітера. Тому наявність на ньому сигналу лиха нас трохи озадачило.

Проте Ярич сказав:

Карме поки що погано досліджений супутник 

Аякже , ми цього не знали, - тихо відповів Данилов.

Я й забув, що у нас тут на борту геній і світило…- не стримався Ярич.

Куди нам…- крізь зуби процідив Данилов 

Я обернулась на хлопців та подивилась якомога скрушніше. Проте, цих двох важко було вразити скрушними поглядами. Вони часто ні з того ні з цього чіплялися одне до одного. 

Всі втомились, хлопці, всі хотять на Землю. Можна бути стриманішими.

Ага..- кивнув Ярич.- Йому скажи.

Панове, будь ласка ,  треба вирішити, хто піде на Карме.

Космольот вже впевнено розвертався у бік Карме. Її загадковий , наполовину освітлений бік, якраз напливав на чорну порожнечу космосу  у оглядовому вікні.

Данилов та Ярич нарешті замовчали та подивились одне на одного. 

На мостик зайшов Нельсон. Він був наче чимось невдоволений.

Чому ми змінили напрям?

Ми почули сигнал лиха з Карме. 

Ясно, - Нельсон зітхнув та кивнув теж скрушно . - То що , мені збирати валізу?

Думаю, так ..- лаконічно кивнув І капітан Кім. 

Загадкова Карме

Здавалося, що Сонячна система повільно та велично розвертається навколо космольоту. Але це була химера і дивовижа. Це шатл повільно розвертався у бік Карме. 

Супутник збільшувався у розмірах, а я відчувала, як шатл сповнюється потужного внутрішнього гудіння 

За звичай, ми звикаємо до цих звуків та не звертаємо на них уваги. Але цей звук врешті ззовні увіхолить в середину кожного з нас і оселяється там. Ми вже не відчуваємо його. Але варто закрити очі і звук стає живим. Ти знаєш, що він єдиний з твоїм тілом і духом.