Розділ ІІІ

Максим сидів у вітальні, розглядаючи старі фотографії на каміні. Вони були як вікно у часі, що дозволяло йому побачити щасливі моменти, які він ніколи не знав. Його "мати" принесла чай і сіла навпроти. "Ти сказав, що шукаєш Миколу," – почала вона. "Чому?" Максим зітхнув. "Я... я досліджую його зникнення. Я детектив," – невпевнено сказав він, вигадуючи історію на ходу. Жінка кивнула, але в її очах було видно сумнів. "Якщо ти зможеш допомогти знайти його, я буду дуже вдячна."  Максим погодився і почав розпитувати про останні дні перед зникненням Миколи. Вона розповіла про його захоплення антикваріатом і про таємничий годинник, який він придбав за кілька днів до зникнення. "Годинник?" – перепитав Максим, відчуваючи, як адреналін запульсував у його венах. "Так, він був зачарований ним. Говорив, що це не просто годинник, а щось більше," – продовжила вона. Максим зрозумів, що його батько міг випадково активувати хронометр, як і він. Він мусив знайти цей годинник. Він попросив опис годинника, і жінка дістала з шухляди старий нотатник. На одній зі сторінок був детальний малюнок хронометра з усіма його циферблатами і ручками. "Це він," – сказав Максим, впізнавши прилад. "Ти знаєш, де він може бути зараз?" – запитав він. "Микола завжди проводив час у своїй робочій кімнаті, коли працював над своїми знахідками," – відповіла вона. Максим подякував і попрямував до робочої кімнати. Він відчував, що відповіді на його питання були дуже близько. Коли він відчинив двері, перед ним відкрилася кімната, заповнена антикваріатом і старовинними книгами. На столі лежав хронометр, точно такий самий, як у магазині. Максим підійшов і обережно взяв його в руки. Він відчув, як час навколо нього знову почав викривлятися, але цього разу він був готовий. Він мав знайти свого батька і розгадати таємницю хронометра.