Розділ 22

Діана прокинулася від жахливого смороду. Дівчина оглянула печеру і перелякалася Ліяма поруч не було. Вона вийшла на двір і одразу ж про це пожаліла. На дворі на неї уже чекало двоє потвор. Демон- бестіар, схожий на людину, вкритий місцями то шерстю, то лускою з двома кігтистими руками, жовтими кошачими очима та вкритим шипами хвостом. Другою потворою був вампір, такий старий, що його шкіра була схожою на пергамент та і сам вампір з вигляду ось-ось розсиплеться на порох. На мить дівчина злякалася, а потім зрозуміла, що тепер володіє могутньою магією і їй нічого боятися.

• З’їсти мене вирішили, - промовила дівчина, - що ж спробуйте.

Схоже, демони не зрозуміли сказаного, але все ж помалу почали насуватися на дівчину. Діана не була впевнена, що зможе впоратися з ними, все ж власною силою вона володіла поганенько. Придумати кращий план часу не було. Монстри були уже практично за метр від неї, треба було діяти швидко.

• Ну що ж, побачимо як це працює, - Діана заплющила очі і напружила руки.

Дівчина дуже сподівалася, що у неї все вийде. Повільно розплющивши очі, дівчина уявляла, як з її долонь виривається струмінь вогню і влучає у вампіра, який був найближче до неї. І в неї таки вийшло, правда не те, що вона планувала. Замість вогню у вампіра влучила блискавка і вампір з криком розлетівся на шматочки.

• Круто!- вигукнула Діана, але радіти було ранувато. Інший демон уже був за крок від дівчини.

Діана не очікувала цього і не встигла нічого зробити. Демон схопив її за руку і боляче стиснув, але на подив Діані, він не збирався її ні з’їсти, ні вбити. Схоже він хотів її поцілувати. Від цієї думки її ледь не вирвало, це ж гидота.

Однак цілувати демон її не збирався. Він нахилився до її обличчя і дівчина відчула такий сморід, що втратила свідомість.

Голова Ліяма страшенно боліла. Удар, який він отримав від демона був дуже сильним і він його зовсім не очікував. Юнак вирішив пошукати якусь їжу поки Діана спала, але при виході з печери на нього уже чекали. Він дуже сподівався, що з Діаною все гаразд і його викрадачі не повернулися за нею. Хлопець оглянувся. Схоже його тримали у якійсь кам’яній камері з залізними гратами. Все ж таки цей світ був дуже дивним, та цього можна було очікувати, Лабіринту більше тисячі років.

Ліям почув якийсь звук. Хтось наближався, хлопець звівся на ноги і вдивлявся у темряву, але нічого не міг побачити. За хвилину перед його камерою з’явився вампір, але вже не той який його сюди притягнув. На руках він щось тримав, і коли Ліям побачив що саме  йому стало недобре. Вампір тримав Діану, двері його камери відчинилися і дівчину занесли всередину. Потім вампір швидко зник, нічого не сказавши.

Хлопець кинувся до дівчини. На щастя з  нею було все добре, вона просто була без свідомості. Ліям почав її трусити і дівчина з неохотою відкрила очі.

• Де я? – прошепотіла вона, розглядаючись довкола.
• Ти ціла? – Ліям хвилювався за неї, але схоже що їй не завдали шкоди.
• Ага. Рука, цей демон залишив на ній величезний синець, - простогнала дівчина тримаючись за руку. Тоді вона подивилася на хлопця і наче тепер до неї дійшло, що перед нею Ліям. – Ти куди пропав?!
• Я вирішив знайти нам щось поїсти, але мене схопили, я цього не очікував. Я сподівався, що тебе вони не знайдуть.
• Хотів мене покинути, - пожартувала дівчина, вона все ще лежала на руках Ліяма. - Вони знали  що нас двоє, але не збиралися нападати. От тільки я про це не знала.
• Ага не хотіли, але по голові вони мене добряче стукнули. Стоп, ти з ними билася?!
• Ну не зовсім, просто одному вампіру не пощастило, його блискавка вдарила, - Діана зробила невинуватий вигляд, але Ліяму це не сподобалося.
• Ти геть здуріла?! – Ліям і справді розлютився, він не хотів щоб дівчина постраждала, але вона уперто лізла у кожну бійку.
• Не кричи, а? Я все ж таки воїн, не забув? Крім того я зрозуміла, якою силою володію. Схоже моя сила пов’язана з природніми явищами,- радісно мовила дівчина.
• А те що тебе вбити могли, ти не зрозуміла?- хлопець досі лютував. Він за неї дуже переживав і не хотів щоб з нею щось сталося.
• Ти зануда. Знаєш це? – зітхнула дівчина, підводячись.

Дівчина оглянула камеру. Вона була сира, вкрита павутиною і пилом, без вікна і з кам’яними стінами та залізними гратами. Вибратися звідси буде не так і легко. Крім того вони навіть не знали де саме знаходилися.

• Треба звідси вибиратися, - прошепотіла дівчина, шукаючи в гратах якусь слабинку. Але її не було.
• Що ти робиш? – Ліям сидів на підлозі і спостерігав за Діаною.
• Намагаюся придумати, що зробити з цими гратами. Я не збираюся тут сидіти і чекати коли мене захочуть з’їсти.  Допомогти не хочеш? – відповіла дівчина, навіть не дивлячись на хлопця.
• Ні. Знаєш, мені і тут не погано,- Ліям трохи вгамувався.

Йому раптом стало цікаво, як Діана буде вибиратися з відси. Зараз вона здавалася такою зосередженою і була напрочуд гарною. Її волосся вибилося з хвоста і вона його розпустила, светр вона зняла і тепер стояла у синій футболці і джинсах. На руці у неї і справді виднівся синяк.