Цей світ звався Соленайр!
Чотири континента - Рікатура, Аспарра, Титаніум і Кронія. Їх берега омивали п'ять океанів.
Океани - Рікатурійський, Аспарратський, Титаніумійський та Кронійський були повні риби та морських гадів.
А що вже говорити про двісті морів?
Морським промислом займалися всі прибережні держави. На ринках можна було зустріти крапчасто-смугастих крабів, рибу з такими великими плавниками, що вони нагадували крила, довгих, блакитно-зелених морських огірків і ще багато чого .
На островах та архіпелагах, яких автор географічного атласу нарахував щось зі п'ять сотень, вирощували лю, ловили рибу і діставали перлини з глибин морів.
Було навіть п'ять прісних морів, два таких солоних, що там неможливо було потонути, чотири рожевих і навіть одне жовте, як жовток з яйця. Вода в ньому, зі слів автора та якщо вірити місцевим жителям, мала цілющі властивості, а такий незвичний колір їй надавали водорості шат-уч, які цільним килимом вкривали всі мілкі місця. Жовте море найменшим.
Але в цілющі властивості навіть сам автор мало вірив, бо навіть риби там водилося мало. Полюбляли водорості шат-уч кам'яні краби. Бо тільки їхні клешні могли впоратися з твердими плодами водоростей.
Опинилася я, завдяки тай-тум Тайлі та воїнам дукате, в королівстві Тарданії, року 5727 в час цвітіння помаранчів. Це було чітко вказано в одержаному мною персонсі.
Найближчими сусідами були Тугремон, Дітілавія, Салтаруная та Лортигонія.
Керувала країною королева Арвета Тарданійська разом з палатою перів.
Її чоловік, Його Високість принц Едвард, тримав у руках військо.
Його Високість принц Дарлі, син королівської чети, мав офіцерське звання, служив в морському корпусі та в даний час вчився керувати державою, знаходтити спільну мову з палатою перів і був улюбленцем народу. Був вірним і люблячим чоловіком, мав красуню дружину, маленького синочка і незвичне хоббі. Принц Дарлі вирощував рідкісні безколючкові троянди.
Оранжерея у замку Кросс-Індзор користувалась шаленою популярністю. Троянди потребували тиші і спокою. Павільйон з блакитними трояндами відкривався для вільного відвідування лише раз на рік в час цвітіння в чітко окреслений проміжок часу.
На весні оранжерея продавала паростки троянд. І не тільки блакитні безколючкові. Рожеві, білі та пурпурні вже також позбулися колючок.
Донька королівської родини були заміжня.
Її високість Етанар була дружиною ріснара (це граф або ж навіть герцог) Грегора, підданого кагана Салтарунаї.
Закони Тарданії були досить лояльні до жінок.
Жінки, як і чоловіки, мали право на нерухомість. Вони володіли фільварками, садибами, маєтками, магазинами, млинами, майстернями і таке інше. Існувало поняття розлучення. Закон про право розірвати шлюб жінкою, а не тільки чоловіком, королева Арвета Тарданійська "продавила" в палаті перів кілька десятиліть тому.
Були досить довгі дебати, але заручившись підтримкою десяти найбагатших родин Тарданії, якими керували жінки і поставивши палату перів перед фактами, закон був прийнятий.
Повноліття наставало в двадцять один рік. З двадцяти одного року молоді люди могли розпоряджатися власними коштами, могли створити власну справу і підпис їх мав юридичну силу.
Та виходити заміж і женитися мали право по досягненню двадцяти восьми років. Це було пов'язано з формуванням організму і довжиною життя.
Солейнарці жили довге життя.
Середня довжина життя була двісті - двісті десять років!
За цей жінка могла народити лише двох дітей.
Та самим фантастичним було те, що до останнього дня життя росли зуби. Втрачений по якійсь причині зуб, відновлювався! І це стосувалося не тільки людей! Тварин також!
На Землі така особливість була, мабуть, тільки в акул.
На Солейнарі вірували в СОЛ-АЙР, вічну Богиню, що подарувала життя всьому, що дихає.
Згодом, роздивляючись творіння рук своїх і розуміючи куди вона вляпалась, Сол-Айр приставила своїх дітей наглядати за цим світом.
Данур, бог достатку, мав голову вола та великі гострі роги. Він був годувальником родини. Був справедливим, роботящим і не терпів лінощів.
Захисником був Торош.
На малюнку він нагадував давнього вікінга. Важкий меч в руці, наручі, щит біля лівої ноги і уважний, проникливий погляд.
Шая, багаторука богиня, опікувалася жінками, дітьми і старими. Вона створювала затишок, лікувала хворих, оберігала немовлят, втішала стареньких, навчала і повчала.
Був також бог крадіїв - Ліюс, торговців - Злат, мореплавателів - Дельф, богиня подорожі Стелла, бог домашнього скоту Астлах, богиня Вінта - покровителька жриць любові, маленькі хранителі домашнього вогнища Лари, бог грому Ктур і його дружина Іскра, що могла в запалі суперечки з чоловіком шпурляти в нього блискавки. Страждали, здебільшого, він цих божественних сварок, люди. Ця парочка була з характером і їх побоювалися і поважали. Але й шанували більше за інших.
Коротше, це були звичні для мене речі. В Індії, Тайланді, та у більшості країн Азії вірили в таких схожих божеств.
До прикладу, Бог Ганеша з головою слона в індуїзмі є Богом знання і бізнесу, покровителем мудрості, божеством прибираючи перешкоди на шляху.
Це був звичний мені світ. Звичний в тому сенсі, що населяли його люди. Тут не було магії, як у фентезійних книжках, не було орків, гномів, фейрі. . . усіх цих казкових персонажів.
Тут не існувало комарів, мошок. Мухи були. Такі собі сріблясті мушки кружляли в повітрі і поводили себе, як звичайні мухи. Мурахи були. Один в один, як на Землі. Бджоли мало рожево-фіолетовий колір. Я сама бачила величезного метелика в лісі Рі-Ок-Шат, птахів з неймовірного кольору пір'ям, та в книзі дуже мало було інформації.
Іноді мені тяжко було без електроенергії, центрального водопроводу, ванни та всіляких гаджетів на кухні, телефону та інтернету, газового опалення, гарячої води, кока-коли, бургерів, морозива . .