Квартира з ароматом персика

Навіть у найсміливіших фантазіях я не могла уявити, що прощання з місцем, яке довгий час було моїм домом, принесе таке несподіване полегшення. Валізи вже стояли напоготові біля дверей, мов мовчазні свідки змін, а ми з Алісою продовжували дбайливо сортувати залишки речей у пакети та коробки. Квартира стрімко втрачала свою звичну наповненість, а за вікном вже пробивались перші золоті промені сонця. Хоча про сон не було й мови, тіло не відчувало втоми. Ще трохи — і ми вже зносили мої речі до машини, ретельно заповнюючи кожен вільний куточок, заштовхуючи все з майже математичною точністю.

— Вау, яка краса… — прошепотіла Аліса, затамувавши подих, коли ступила вглиб нової квартири.

— Так, вона справді чарівна. Раніше я могла лише мріяти про таке… — відповіла я, не приховуючи захоплення.

— Я вже уявляю, як вона розквітне, коли ти наповниш її своїм натхненням. Це буде щось неймовірне. Пропоную не гаяти часу: я беру на себе студію, а ти облаштовуйся — до вечора все має бути готово! — заявила Аліса з командним запалом, натягуючи свою фірмову дитячу усмішку й погрожуючи пальцем, мовляв, протестувати — собі дорожче.

— Ти просто диво! — вигукнула я, а потім урочисто додала: — Буде виконано, пані!

Ми розсміялися вголос і рушили до виходу. Згодом повернулися в квартиру Віктора, щоб забрати решту речей, повторивши ритуал пакування. Аліса чекала мене внизу, поки я востаннє перевіряла, чи не залишила чогось важливого. Повертатися сюди більше не хотілося. Я зняла обручку й залишила її на кухонній стільниці і вийшла.

Коли ми зупинилися біля моєї студії, я надіслала Алісі деталі сьогоднішніх замовлень. Вона широко усміхнулася, розглядаючи фасад будівлі, й похвалила мій бездоганний смак. Я розповіла їй про особливості квітів, з яких вона створюватиме композиції, показала розташування обладнання та декору. Побажавши їй успіху, я поспішила до магазину за необхідним, а потім — додому, готуватись до новосілля і нового життя.

З шаленою хвилею енергії я взялася розпаковувати валізи. Гардеробна наповнювалась одягом, який я розміщувала за категоріями та кольорами, мов художник, що створює палітру. У комоді з’явилася нижня білизна, домашній одяг, брюки, кофтинки, а на вішаках — сукні та верхній одяг, акуратно впорядковані. Вільні шухлядки стали домівкою для взуття, постільної білизни, пледів і рушників. На поличці біля дзеркала я розмістила кілька декоративних елементів і аромадифузор із ніжним персиковим ароматом. Початок був ідеальним.

Наступною була коробка з речами для ванної кімнати. На поличках я розклала засоби для тіла, доглядову косметику, а у вбудовані секції — засоби гігієни та дрібнички. Біля рукомийника з’явилася дерев’яна кругла таця зі скляними органайзерами. У кутку —  великий штучний вазон, кілька ароматичних свічок для затишку й естетики. Поруч із пральною машиною я поставила плетену корзину для білизни.

Далі — спальня. Почала з ліжка: застелила його свіжою, запашною білизною, виклала подушки в два ряди, завершивши композицію смарагдовим пледом. На настінних полицях розмістила міні-бібліотеку, кілька свічок і флораріум із живими квітами. Над ліжком — гірлянда та ніжні картини в рамках. Туалетний столик наповнився косметикою, парфумами, прикрасами й вишуканим декором.

Поєднання кольорів, простоти та затишку захоплювало дух. Світлі тони з яскравими акцентами надавали простору соковитості, а квартира, наповнюючись, ставала дедалі ріднішою. За приємними клопотами, я й не помітила, як була вже третя година дня. Залишалося облаштувати вітальню, кухню та лоджію. Я вирішила перепочити кілька хвилин і зателефонувала своїй бджілці-трудівниці. Аліса відповіла миттєво, сповнена захвату, розповіла, як їй подобається працювати з квітами, а потім поцікавилася моїм прогресом. Після короткої розмови вона надіслала фото своїх композицій, а я відповіла повідомленням, сповненим захоплення й компліментів. Її талант — беззаперечний. Букети вийшли неймовірними — ось що буває, коли людина отримує кайф від роботи й викладається на повну.

Повернувшись до роботи, я зайшла на кухню. Відчинила всі дверцята й почала наповнювати полички посудом, обладнанням, спеціями та продуктами. Відкриту зону прикрасила суккулентами, скляними баночками для сипучих, плетеними корзинками. Ліхтарі, що звисають зі стелі, м’яко освітлювали гарнітур, створюючи атмосферу тепла. На столі — скляна ваза й підставки в тон корзинок.

У зоні лоджії я прикрасила дерев’яні крісла смарагдовими подушками, на етажерці розмістила середні вазони. Додала гірлянду для затишку, аромадифузор і кавовий столик. На підлозі — невеликий молочний килимок. З протилежного боку облаштувала робочу зону: ноутбук, записник, лампа, органайзер з ручками та канцелярією — все на своєму місці. Готово.

Остання кімната — вітальня. Вона продовжувала загальний настрій і стиль. Диван прикрашений купою подушок, м’який плед молочного відтінку, витончені підсвічники, великі вазони. Книжки, які не вмістились у спальні, знайшли тут своє місце. Я заповнила порожнечі, не порушуючи просторової гармонії. Милувалась результатом, а потім завершила облаштування, поставивши біля входу кілька вазонів, ключницю й кімнатні капці для гостей.

Я була неймовірно задоволена — квартира виглядала саме так, як я мріяла. Ніяких обмежень, ніяких правил — лише свобода, комфорт і розкутість. Щаслива, я телефоную Алісі, повідомляю про свої досягнення й узгоджую меню на сьогоднішнє святкування. Роблю замовлення на доставку вечері й в приємному очікуванні починаю сервірувати стіл.

Усе виглядає ідеально. Але щось у повітрі підказує — це лише початок. Сьогоднішній вечір може принести більше, ніж просто новосілля…