Коли келихи наповнені правдою

Аліса — моя давня знайома. Ми дружили ще зі шкільних часів, але після мого одруження наш зв’язок поступово згас. Вона жила яскраво: нічні клуби, подорожі, нові знайомства. А я змушена була змінити звичний ритм життя — стала дружиною впливового бізнесмена. У двадцять два мої тусовки й безтурботні вечори поступилися світським заходам і награній усмішці. Для Соколовського репутація серед кола мажорів була понад усе. Він постійно наголошував, що пристойні жінки не вештаються по нічних закладах. Тож ми з Алісою бачилися дедалі рідше, а спілкування зійшло нанівець.

Після роботи я забрала замовлення з улюбленого кафе навпроти — готувати вдома не було ані сил, ані бажання. По дорозі додому зв’язалась з Алісою. Вона повідомила, що прихопила пляшку вина і буде за двадцять хвилин. Мене охопили змішані почуття. З одного боку — радість від зустрічі з єдиною справді близькою людиною, з іншого — всередині вирував ураган болю й безпорадності.

Оговтавшись від роздумів, я припаркувалась біля будинку, підхопила пакунки з їжею й рушила до під’їзду, де вже чекала Аліса. Востаннє ми бачилися ще до відкриття моєї справи, тож перше, що ми зробили — міцно обійнялися. Тілом розлилося тепло, а посмішка мимоволі розтягнулася обличчям.

Підіймаючись ліфтом, я розпитувала подругу про її життя, намагаючись відтягнути момент неминучого зізнання. Вона розповідала про подорожі, про табуни кавалерів, які безнадійно намагалися її спокусити. За цими легкими діалогами ми підготували все для вечері, наповнили келихи вином і продовжили розмову. Аж поки Аліса спонтанно не перейшла до обговорення мого життя.

— Слухай, я бачила, що твій бізнес пішов угору. Ти велика молодець, — щиро мовила вона. — Розкажи мені більше.

— Так, я досягла неабиякого прогресу, як на мене. Замовлення надходять стабільно, тримаюся впевнено, в чомусь навіть маю перевагу перед конкурентами. Загалом, усе йде краще, ніж я собі уявляла.

— Я хотіла перепросити за те, що коли ти чекала підтримки, я змусила тебе сумніватися, чи впораєшся. Насправді я вірила в тебе. Просто знала: тобі більше допоможе не підтримка, а виклик. І ще… Я боялася, що твій чоловік затьмарить тебе своїми досягненнями, і ти станеш його тінню. Він же вважає себе хижаком у бізнесі й не готовий прийняти, що жінка теж може досягати висот. До речі, як він? Що нового? — ледь усміхаючись запитала вона. А я тим часом намагалася стримати сльози, що підступно бриніли на очах.

— Ох… — з важкістю в голосі почала я. Погляд Аліси миттєво став стривоженим. — Я подаю на розлучення.

— Що сталося, Евеліно?! — її голос тремтів. Вся моя зібраність розчинилася в повітрі, а по щоках покотилися гарячі сльози.

— Він зраджує мені. Не знаю, як давно, але впевнена на всі сто. Вчора мені надіслали фото з невідомого номера: Віктор цілується з білявкою, яку я не знаю. І навіть не хвилюється, що хтось може його впізнати й злити це в медіа. А зі мною він ніколи не був ніжним на публіці, хоча я — його дружина. Він зруйнував усе. Те, що я будувала чотири роки, він проміняв на швидкоплинну інтрижку. Я ненавиджу його. Але він не зламає мене. Відтепер я — вільна жінка. Сьогодні я винайняла житло, до його повернення планую перевезти речі й подати на розлучення. За три дні Соколовський залишиться сам на сам із пустою квартирою і наслідками своїх вчинків, — завершила я, намагаючись опанувати себе.

— Боже, дівчинко моя, мені так шкода, — сказала Аліса, обіймаючи мене. — Якщо потрібна моя допомога — я завжди поряд. Пам’ятай про це.

— Дуже потрібна, — ніяково червонію. — Речей багато, сама не впораюся. Чи могла б ти допомогти мені сьогодні? Я хочу якнайшвидше покинути лігво цього брехливого бабія.

— Звісно, Евеліно. Ми ж як сестри. Хіба я можу залишити тебе одну в такій ситуації? От побачиш — вже зранку ти облаштовуватимешся в новій квартирі, а ввечері ми відсвяткуємо новосілля!

Я відчула значне полегшення після нашої розмови. В піднесеному настрої побігла діставати пакети й валізи. Аліса увімкнула музику, наповнила келихи вином і урочисто промовила тост:

— За твоє щасливе майбутнє!

— За наше щасливе майбутнє! — виправила я, і ми взялися до роботи.