2

2

О четвертій площа міста наповнилася  ревінням мотоциклів. Перші , що прибули діловито поставили апарати на підніжки … і рух почався ! Емоції , зустрічі , перші враження про те  як добралися , хтось по дорозі «Склався» ( упав)  , когось зупинили «гаїшники» . Учасники почали прибувати . Миготіли шкіряні жилети з емблемами мотоклубів : тут і «Агарта»  і «Хрестоносці» , і «Ідальго» ,і "Steel Dragon" , і «Ангели доріг» , і « Lions « , і , звичайно ж їхні «Чорні ведмеді» . І це не повний список  прибувших . У Сашка миготіло в очах. Стів знайомив його зі своїми друзями.

 Колона вирушила. Вони рухалися до центру України , адже назва зльоту – «Перехрестя» , що означає зустріч на середині . Умань , Канів , Чигирин. Чудові місця , Приїхали до Холодного яру . Під час попередньої реєстрації місця були забиті . Отож намети стояли на кожному кроці . До десяти всі устаткувались і почалася дискотека ! Не дивлячись на втому ( адже дехто подолав сотні кілометрів ) , всі танцювали  , пили , відривалися. Веселощі продовжувалися до ранку . Наступний ранок розпочався зі сніданку , прогулянки до лісу . В обід – дружній  волейбольний матч . До цього часу зібралося біля тисячі чоловік . Сашка розпирало від радості. Скільки нових знайомих , чудових байків . Вечеря від хазяїв – плов на вогнищі , шашлики. А потім виступ «Гайдамаків» та «Другої ріки» . Сашко відчув справжнє братство , дружбу , взаємодопомогу. Так він і уявляв усе . Тільки раніше  він думав , що байки – суто чоловіча справа , але побачив чимало дівчат. Одна його вразила особливо . Вікторія . Розкута , весела , жартівлива і байк у неї як лімузин Барбі – білий з елегантним рожевим орнаментом . З Вікторією було легко . При ній не стримувалися від міцного слова , непристойних жартів. Вона й сама знала їх безліч  і сипала , як перлинами у своїх розповідях. Так її й називали «Мать» . Мать була «своїм  хлопцем» серед байкерів. Молода , років ледь за 20 , вродлива . На зльотах не вперше , зналася на місцевих порядках  . Не дивлячись на вдавану розкутість , Мать вміло тримала дистанцію і мала досить пристойну репутацію .

Сашку Вікторія подобалася , але він і вухом не вів , коли Шадо спитав :

• Фел , бачу ти не рівно дихаєш до Матєрі , не хочеш спробувати зблизитись ? Може в тебе щось вийде ? Ви були б непоганою парою.  Той тільки плечима знизав.

Настав час збиратися додому. Дехто залишався , у кого не було термінових справ. В їхньому числі і Мать – вирішила ще відпочити . Проходячи повз Сашка  , поклала до кишені папірець. Довелося швидко вирушати .

Вдома він переглядав на компі фотографії .Фел милувався мотоциклами , прикидав , що міг б змінити у своєму , поки не купить нового . Хоча своя рідненька Virago вперше понесла його крізь ніч , вперше на ній зрозумів , що швидкість замінить  тисячі психологів .

Ось і фотографії прощального вечора . Мать .  Запальна і авантюрна дівчина . Як їй батьки дозволяють їздити на байку?

                                        ***

А знову сірі будні . Навчання , тренування . Сашко не давав спокою своєму другові , розповідаючи про подіїї на зльоті . І таки змусив Пашку прийняти рішення про покупку байка.

Друзі захопилися цією ідеєю. Підключили і  Стіва , Шадо , Ведмедя і Кота. Всі шукали пристойного апарата для Пашки. І диво відбулося ! Honda CB400SF ! Надійний в управлінні , двигун без «хвороб» . Для Пашки , що не переймається апаратами – те що треба ! Покупку зацінили і прилили. Все як має бути .

Субота. Ранок. Телефон вірвався в Сашковий сон.

• Саньок ! Привіт! – веселий голос Пашки,- Якого кольору костюм ти одягаєш сьогодні ?
• Слухай ! Я сплю !
• Чому ? Пора збиратися !
• Як можна бути таким веселим зранку ? Пашка , я сплю! – Сашко кинув трубку.

Знову дзвінок

• Паш , куди ти зібрався ?
• Як куди ? На оглядини !
• О , Боже ! Та ще рано. Ти як баришня , чесне слово!
• Я ж тобі казав : зачіска , манікюр . А мама примушує ще й костюм вдягти. Рятуй!
• Я йду в джинсах. Це не офіційний прийом.
• О ! Слава тобі , Великий Олександр! Все, я врятований . Ну добре , до зустрічі.

Мама пильно дивилася на Сашка . Одяг прекрасно сидів на спортивній статурі  : чорна замшева куртка від Corneliani , джинси і лофери від Manolo Blahnik .

• Ти ідеальний , - усміхнулася вона і обняла .
• Інакше і бути не могло – я твоя копія .

Їхня машина наближалася до Нового Світу . Вулиця з ошатними будинками . Сашко затамував подих. Це той самий будинок , до якого він підвозив Тетяну…

Великий будинок , великий двір , прикрашений кульками і квітами . Привітні хазяї зустрічають гостей . Сашко вже знав , Бондаренка звали Степан Васильович , дружину – Ольга Петрівна . Надіявся , що дочку – Тетяна .

• Вікторія ! Зустрічай гостей! ,- приємним голосом гукнула Ольга Петрівна .

З будинку вийшла іменинниця .

• Знайомтеся ! – Вікторія – наша  донечка . А це – Віктор Миколайович , Світлана Сергіївна і Олександр.

Вікторія і Сашко дивилися один на одного великими очима і не могли промовити ні слова . Батьки переглянулися , посміхнулися і зникли.

• М-м-Мать ! Мати рідна , яка ти красуня ! Вікторія ?!
• Так Фел , це я . А чого не подзвонив ?
• Куди ?, - все ще не міг прийти до тями .
• До мене .
• Як ?
• Ох ти ж і дурник ! Такий красивий і такий недотепа. Я ж тобі свій номер телефону в кишеню куртки поклала , коли прощалися.
• Точно! , - він тільки тепер згадав ,- я й забув.
• Ех ,ти ! Ходімо нові гості прибули.

Сашко зніяковіло і розгублено поплівся за Вікою.

Нарешті приїхав Пашка з батьками. Сашка розпирало від новин і вражень .

• Та заспокойся ти .Все нормально. – Вислухавши промовив друг. – 95 % хлопців не телефонують дівчатам , навіть , коли самі просять їхній номер , а тут … Це все добре , а де ж Тетяна ?
• В тому то і справа . Її тут немає. Тут живе Вікторія , її брат і їхні батьки. Все! , - розвів руками Сашко.
• Прикольно , - протягнув Пашка.