Мене звати Ела Бенефіт
Ще вчора я була впевнена, що моє життя - Це саме та казка, про яку мріє кожна маленька дівчинка. Камери, спалахи, кутюр, папарації, подіум, сукні в яких можна забутися. Мій день починався не з кави а з макіяжу. Мій дім був не квартирою а гримерки, літаки ,готелем з видом на місто, яке ніколи не спить.
Я жила моделінгом.
Але все хороше рано чи пізно закінчується, а саме цим літом все змінилося.
В її кабінеті завжди віяло кавою, ліліями та дорогими парфумами. В неї на столі завжди декілька нових журналів з моделями агенства, я там була найчастіше.
Я сіла навпроти неї та вперше почуяла що щось не так
- Що сталося? - спитала я
Марго навіть не підняла на мене очей, клацала щось в ноутбуці, коли я запитала тільки тоді вона глянула на мене.
Я розсміялась
На секунду я забула дихати.
Не може бути Maison Noir.
Це ж мрія кожної дівчинки, яка хоч раз тримала в руках модний журнал. Місце де народжувалися легенди. Місце, звідки виходили ті, чиї імена знають навіть ті, хто ніколи не цікавився модою.
Я підняла брову
Марго відвернулась знову до ноутбуку.
У кабінеті стало помітно тихо
Марго встала та підішла до мене, поклавши на моє плече руку
Вона повернула мене до себе.
Ось воно. Я знала, що мода - жорстокий бізнес. Знала що за красивою картинкою завжди стоять контракти, відсотки, просто неймовірна конкуренція та вистоюють тільки сильніші. Але чомусь я думала, що Etolie Models - Це інше. Що тут я не просто рекламе обличчя. Що тут моя сім'я.
Я кивнула, хоча всередині все кричало
І вийшла з кабінету, не дочекавшись відповіді.
Коли закрилися двері в моєму серці щось обірвалось. Я так хотіла бути там, коли я туди тільки прийшла мені мені було не легко бо талановитих дівчат було багато а проходили тільки які були самими стійкими. Але за вісім років років роботи я стала лицем агенства, бо це не перший раз коли мене хотіли купити але мене не продавали бо я підписувала контракти на мільйони тисяч доларів та це приносила величезний відсоток агентству. Але я вдячна Марго що взяла мене тоді бо як тільки я прийшла в мене було багато помилок та факапів але попри все вона вірила в мене та ми разом з нею пробивалу цю індустрію.
В п'ятницю до Etaile Models я прийшла раніше ніж зазвичай.
Кабінет Марго ще був зачинений, а в коридорах панувала та особлива тиша, яка буває тільки перед великими змінами. Я відчинила двері своєї гримерки й на мить завмерла. Усе було на місці. Мій стіл, дзеркало з лампочками, шафа з сукнями, коробки з взуттям, купа журналів із моїми обкладинками. Але тепер усе це вже не було моїм. Я почала складати речі повільно, ніби сподівалася, що час теж сповільниться. Першою в сумку лягла улюблена чорна сукня — та сама, в якій я вперше з’явилася на подіумі. Потім улюблені джинси, кілька светрів, косметичка, зарядка, фото з першої зйомки.
Я знайшла маленьку коробочку з квитком на перший показ, де я працювала моделлю. На ньому ще був мій старий номер телефону й пляма кави від того ранку, коли я так хвилювалася, що пролила каву на програму. Я провела пальцями по краю квитка.
— Ну й дурниці, — прошептала я, хоча в горлі вже стояв клубок.
Далі я склала сукні, взуття, прикраси. Зняла зі стіни фото, де ми з командою сміялися після зйомки. На ньому Марго тримала келих шампанського, Міа робила гримасу, а Лео показував язика в камеру.
Коли я вийшла з гримерки, у головному залі вже зібралися всі.
Стилісти, візажисти, фотографи, менеджери, асистентки — люди, з якими я провела стільки ранків, ночей, зйомок і показів, що вони давно перестали бути просто коллегами.
Міа першою підійшла до мене. Вона намагалася усміхатися, але очі в неї були мокрі.
Я обійняла її. ЦІ обійми були такими теплими та затишними, я знала що вони є моїм домом.
— Ти й так прилетиш, навіть якщо я все пам’ятатиму.
— Обов’язково, — прошепотіла вона мені у волосся. — І ти теж прилетиш.
#?? в Любовні романи
#?? в Сучасний любовний роман
#?? в Молодіжна проза
#?? в Підліткова проза
за все треба платити, пристрасть та протистояння характерів, моделінг
Відредаговано: 22.11.2026