15 глава, Аня

15 глава

Три тижні потому.

Аня.

Я без Макса на Гаваях була ще тиждень. Сама їздила на екскурсії, сама вечеряла у ресторанах... все сама. Макс перед вильотом заходив до мене просто попрощатись. І потім я залишилась одна. З того моменту мені стало сумно. Ні не нудно, а просто сумно. Не думала, що за такий короткий період часу я закохаюсь у хлопця з бару... знову. І все ж це знайомство інше, не таке як було з Русланом. Макс він інший, характер зовсім інший. Він якийсь добріший і не пихатий не дивлячись на те, що багатий. Думала завжди, що мажори, вони якісь на понтах, круті. А Макс зовсім не такий. Він один раз мені сказав, що хотів би жити простим життям, а саме бути не знаменитим. Але, що поробиш...

Сьогодні п’ятниця і я вже чотири дні працюю. У понеділок прийшла на роботу, то моя напарниця Оля налетіла на мене з питаннями. Все запитувала як я відпочила. А, що я їй скажу? Сказати, що у мене був там курортний роман? І я закохалась по вуха у цього хлопця? Питань у Олі буде ще більше. Не хочу я їй про це розповідати.

Почалась обідня перерва. Я зайшла на кухню зробити собі каву. Поставила чашку на автомат з кавою і натиснула кнопку. На кухню зайшла Оля. Вона подивилась на мене.

- Аню, з тобою все добре?

- Так — я подивилась на неї і ледь посміхнулась — а, що?

- Ти виглядаєш якоюсь сумною...

- Тобі здалось

- Я так не думаю. Давай розповідай, що у тебе сталося — я зрозуміла, що вона від мене не відчепиться. Я взяла чашку і сіла за столик.

- Ну, добре — я зітхнула — сідай, розповім

Я почала розповідати Олі про свій відпочинок і про знайомство з Максом. Оля з кожним словом все більше посміхалась. Всього я їй звісно не стала розповідати, бо треба хоч щось тримати в таємниці.

У кухню зайшов ще один мій колега. Він подивився на мене і посміхнувся.

- Ось ти де

- А, що?

- До тебе там прийшли

- Хто? — зі здивуванням запитала я.

- Не знаю. Якийсь хлопець — я підірвалась з місця. Невже це Макс? Він не знає де саме я живу, а тим паче працюю. Я вийшла з кухні і біля входу в офіс дійсно побачила Макса. Він стояв дивився на мене і посміхався, тримаючи у руках розкішні червоні троянди. Напевно ж це мені. Не довго думаючи і не думаючи, що скажуть і як дивляться мої колеги на мене, я побігла до нього. Побігла на своїх п'ятисантиметрових шпильках. Підбігши до нього, кинулась у його обійми. Він мене підняв і закружив. Після поставив на підлогу.

- Привіт, Анюто — прошепотів він мені на вухо.

- Привіт — я цьомкнула його у щічку.

- Це тобі — він дав мені троянди

- Дякую

- Коли у тебе обідня перерва?

Я подивилась на годинник.

- Ось зараз вже як десять хвилин йде. Залишилось п'ятдесят хвилин

- Може сходимо у кав’ярню? Бачив, що у цій будівлі на першому поверсі є якась кав’ярня...

- Давай — посміхаючись сказала я

Я швиденько підбігла до свого місця і взяла сумочку. Ми вийшли з офісу. І пішли на перший поверх. Зайшли у кав’ярню. Замовили собі напої і сіли за столик біля стіни. Він єдиний вільний був.

Макс весь час дивився на мене. Як в той вечір, коли я прийшла з Марго у його номер. Але на відмінну від того вечора зараз мені подобається цей погляд.

- Звідки ти дізнався де я працюю?

- Я був у тебе дома. Твоя мама мені сказала адресу твоєї роботи — мама як завжди, може навіть не запитати ім’я людини. Але сказати де, що і коли. Вона справжня знахідка для шпигуна.

- Зрозуміло. А як ти дізнався де я живу?

- А це вже неважливо. Головне, що знайшов тебе — Макс поклав свою руку на мою — як відпочивалось на островах без мене?

- Нудно і сумно. Максе, я так рада тебе бачити — я напевно посміхалась на всі свої тридцять два зуби.

- Я теж радий тебе бачити... дуже радий

За півгодини я повернулась на своє робоче місце. А Макс кудись поїхав. Навіть не сказав куди. Але ми домовились зустрітись з ним о шостій біля офісу, в якому я працюю. Вже з нетерпінням чекаю закінчення робочого дня.

Весь час після обідньої перерви я тільки і думала про зустріч з Максом. Нічого в голову не лізло з приводу роботи. А сайт треба зробити та здати вже в понеділок. І я щось відчуваю, що доведеться сидіти над ним на вихідних.

Закінчився робочий день. Макс як і обіцяв приїхав о шостій. Ми з ним вийшли на вулицю. І підійшли до якогось кабріолету. Так ось про який кабріолет розповідав він мені. Макс відкрив дверцята переднього пасажирського сидіння і я сіла. Він обійшов машину і сів за кермо.

- Я тут недалеко знайшов класний ресторан. Поїдемо, повечеряємо?

- Я не проти

Ми поїхали у ресторан. Дах машини був опущений і тому було трохи вітряно. Моє волосся розліталося у різні сторони, сьогодні не взяла резинку. Просто про неї забула. Бо збиралась швидко, проспала.

Повечерявши у ресторані, ми з Максом поїхали до мене. Макс сказав, що ніде не зупинявся. Тобто не бронював номер у готелі. Тому я запропонувала йому пожити у себе. Сказала, що відмов не приймаю.

Познайомила його зі своєю мамою. Вона весь час дивилась на нас і посміхалась, коли ми пили з нею чай.

Після того як порозмовляли, ми пішли спати. Ми заснули у обіймах один одного. Всі ці три тижні майже тільки про це і думала. Цікаво, а про що думав Макс? Хоча, якщо він вирішив мене знайти, то можливо думав про те саме. Я дійсно дуже рада його бачити. І ми вирішили з з ним, що завтра весь день будемо разом. Я сказала, що проведу йому екскурсію містом.