12 глава, Макс

12 глава

Макс.

Цей тиждень минув дуже швидко. Але він був дуже цікавий та насичений. Проводити час з Анею це просто неймовірно цікаво. Сьогодні я прокинувся у своєму номері обіймаючи її. Я прокинувся, а після декілька хвилин дивився як вона солодко спить. Спить як янгол. У цей момент подумав, а чому б їй не зробити ранкову каву. Думав чесно не довго. Я встав, одягнувся та почав робити каву. А поки кава заварювалась я подумав, а чому б не провести з Анею цей день цікаво. Я полюбляю екстремальний вид відпочинку. А мені Маруся сказала, що сьогодні роблять політати на парашутах над океаном. Я довго не думав, вирішив, що ми обов’язково повинні скористатися цією можливістю.

Розбудивши Анюту, ми попили каву і вона пішла приводити себе до порядку. Не встигла вона вийти з номеру як у нього залетів Ден. Я подивився на нього. На ньому обличчя не було. Він був якимось стривоженим. Ден підбіг до сумки і почав у неї складати речі. Я підійшов до нього і зупинив його.

- Ден, що відбувається?

- Ти новини ще не читав бачу. Мені дзвонили з дому і сказали що... — Ден зітхнув і протер долонями очі.

- Що сказали?

- Мій тато у реанімації. Мені терміново потрібно бути у Києві. І як можна швидше

- Ем... а, що трапилось?

- Було якесь ДТП. Подробиць не знаю — Ден почав метушитись по номеру, збирати свої речі. За декілька хвилин він зібрав всі свої речі. Їх було не так і багато. Ден підійшов до дверей.

- Я поїхав, а тобі з Анею бажаю хорошого відпочинку

- Якщо тобі щось буде потрібно, якась допомога, дзвони

- Дякую друже — ми обійнялись і Ден швидко вибіг з номеру. А я взяв зубну щітку та пішов вмиватись.

Оце так новина. Головне, щоб мого батька не застала така участь. Бо я не знаю, що мені і робити треба буде. Як керувати цим чортовим бізнесом, з ким і що вирішувати. Дена шкода. У нього окрім батька нікого немає. В принципі як і у мене. Наші з Деном мами були найкращими подругами. І в один роковий день пішли в якийсь торговельний центр. Де був теракт. Вони померли. Це було п’ять років тому.

Більш за все шкода Віталія Григоровича. Він найкращий друг мого тата і його бізнес партнер. Вони багато благодійних заходів організовували разом. Разом у бізнес поїздки їздили. Але сьогодні напевно що на щастя мого батька у тій автівці не було.

Вмившись я одягнув сині шорти та білу футболку і вийшов з номеру. Підійшов до номеру Ані. І поки її чекав, вирішив почитати новини. Першою новиною на сайті була такою “ДТП на трасі Київ-Одеса”. Я відкрив цю новину і почав читати. “Пізно ввечері на трасі Київ-Одеса трапилось ДТП. У якому постраждав відомий на все місто бізнесмен Руденко Віталій Григорович. Він їхав з Одеси у Київ. За двадцять кілометрів від столиці трапилась це жахливе ДТП. Наразі бізнесмен та його водій у важкому стані в реанімації. Подробиці ДТП уточнюються. Зазначив речник столиці.” Сподіваюсь у них все буде гаразд. Що батько Дена вилікується швидко. З номеру вийшла Аня. Ми пішли снідати.

Після польоту на парашутах над океаном ми зразу пішли на пляж. Ми лежимо на шезлонгах, загоряємо. Думки про тата Дена мене не залишали. На мене подивилась Аня.

- З тобою все в порядку?

- Так, зі мною все в порядку

- Але я бачу ти якийсь стривожений. Що сталося? Чи це якийсь секрет?

- Не секрет... зовсім. У Дена біда

- Яка? — з непорозумінням запитала Аня.

- Його тато потрапив у ДТП. І зараз він знаходиться у важкому стані в реанімації

- Який жах — перелякано подивилась на мене Анюта — може я можу чимось допомогти?

- Поки що нічим. Ден тільки-но поїхав. Сам подробиць не знає. Подзвоню йому завтра, запитаю, що з його татом — я взяв Аню за руку.

Ми ось так сиділи і мовчали декілька хвилин. Після я подивився на дівчину. Вона мені посміхнулась.

Почався невеликий дощик. По прогнозу погоди сьогодні в такий час повинен від бути. І гідрометцентр не збрехав, дощ дійсно пішов.

- Може підемо пообідаємо? — запитав я

- Давай

Ми зібрали речі та пішли у ресторан. Але перед цим пішли у номера, переодяглись, бо у купальниках і плавках у ресторан не можна заходити.

Ми відкрили меню і почали вибирати страви.

- Може замовимо якийсь алкогольний напій? — запропонувала Аня

- Сам про це думав

Ми вибрали страви і замовили алкогольні коктейлі. Нам принесли все швидко. Ми почали їсти ці страви і пити коктейлі. Які виявились дуже смачними.

- Може після обіду підемо у номер?

- Ні. Давай підемо погуляємо. Хочу відійти від цієї новини

- Добре, як скажеш — Анюта посміхнулась. Подобається мені її посмішка.

Після обіду ми дійсно пішли гуляти по місту. Зайшли в бар в якому я намагався перший раз познайомитись з Анютою. Ми випили декілька коктейлів.

День сьогодні звичайно насичений, та ще й виснажливий морально. Звістка про автокатастрофу сьогодні трохи мене вибила. Не подобаються мені такі новини, хоча якщо так подумати, а кому вони взагалі подобаються?