7 глава, Аня

7 глава

Аня.

Цілий день з подругою просиділи на пляжі. Хоча було жарко, та з пляжу зовсім не хотілось нікуди йти. Ми зайняли два шезлонги, лежали, загоряли і плавали. Після пішли у ресторан. Замовили страви. Подруга уважно подивилась на мене.

- То чому розлучилась з чоловіком?

- Він мені зрадив. Прийшла якось до нього на роботу і застала його з дівчиною. На його колінах сиділа якась студентка

- Нічого так. І як він виправдовувався?

- Ніяк. Навіть не намагався. Місяць тому розвелись. Потріпав він мені нерви тільки так — нам принесли страви.

- Чому?

- Майно ділили. Він залишив собі квартиру. А я собі машину забрала. Правда довелось її зразу здати в автосервіс. До цих пір знаходиться там. Мама повинна її забрати на днях. А ти як?

- У мене все добре. Ось думали поїхати з чоловіком відпочити. Так йому візу не дали

- І він відпустив тебе одну

- Угу, сказав, щоб хоч я відпочила

- І не боїться ж він тебе саму відпускати

- Як бачиш, не боїться. А дарма — подруга почала сміятись

- А звідки у тебе гроші на цю подорож?

- Так, подруго. Давно ми з тобою не спілкувались... я крім роботи у школі почала працювати репетитором. А ти ж знаєш, що репетитор англійської мови мають багато підопічних

- Ну, так. І я так розумію багато платять

- Так — подруга посміхнулась — у мене п’ятеро школярів, яким до іспитів треба готуватись. А ти що? Все також працюєш в офісі?

- Зрозуміло. Так, роботу не змінювала. Тому як і три роки тому працюю в офісі

- І не набридло?

- Ні. Зарплатня хороша, та й колектив привітний. Зі всіма колегами знайшла спільну мову

Після вечері ми пішли у номер, щоб відпочити. Я зразу впала на ліжко, перед тим взяла пульт від телевізора. Цікаво, які програми йдуть в Америці. Марго теж лягла біля мене і я почала переключати канали. Переключаючи канали, ми побачили багато цікавих фільмів. Включили один з них і почали дивитись.

Та дивитись у тиші фільм не судилося. За стінкою почала голосно грати музика.

- Трясця — сказала я — люди зовсім знахабніли. Ввечері включають так голосно музику

- Піду розберусь — подруга встала з ліжка і швидким темпом вийшла з номеру. А я підійшла до дверей, щоб послухати з ким вона буде розмовляти. Прислухалась, виявляється вона розмовляє з якимось хлопцем. За декілька хвилин подруга повернулась у номер.

- Підслуховуєш?

- Трохи

- Ну, тоді мабуть ти чула, що нас запросили

- Я не хочу нікуди йти — подруга подивилась на мене здивовано.

- Приїхала відпочивати, розважатись. А з номеру виходити не хочеш — я зрозуміла, що вона від мене не відчепиться. Тому у мене не було варіанту як не погодитись піти. І я погодилась. Я не побачила своєї кофтини.

- Марго, ти не бачила мою жовту кофтинку?

- Ні

- Дивно, де це вона?

Ми переодяглись та пішли у сусідній номер. Нас радо зустрів якийсь хлопець.

- Дівчатка, проходьте — він посміхнувся, ми пройшли у номер. Він виявився таким же як і наш. Навіть меблі стояли як і в нашому номері — давайте познайомимось. Мене звати Денис, можна просто Ден. А вас?

- Я Марго

До нас вийшов ще один хлопець, обличчя якого я зразу впізнала. Цей хлопець намагався зі мною познайомитись. Я подивилась на нього і у мене відібрало дар мовлення.

- ...А, це моя подруга, Аня

- Приємно познайомитись — сказав хлопець, який щойно підійшов до нас — мене звати Макс — він весь час дивився на мене і посміхався, напевно подумав “Нарешті, вдалось з тобою познайомитись.”

- Проходьте у номер, коньяк будете?

- Будемо — не задумуючись сказала подруга. Макс дістав ще два келиха і налив у них напій. Перший келих дав мені, а другий моїй подрузі. Ми сіли у крісла і почали розмовляти. Ну, як розмовляти. У Марго рот просто не закривався, а я сиділа тихо, наче у рот води набрала. Було якось ніяково, бо Макс на мене весь час дивився. Можна сказати, що бесіду вели тільки Марго і Ден.

Я вкотре відвела свій погляд від всіх присутніх. І на стільці побачила кофтину, точно таку ж як і в мене. Невже це моя кофта? Вона точно не хлопців.

- Куди так дивишся? — запитав мене Макс

- Та, так. Нікуди. А, що то за кофтина?

- Чесно, не знаю. Кофта якоїсь дівчини. Не знаю навіть якої — Макс почав сміятись. А ось мені стало якось не до сміху — а, що?

- Вчора була на дискотеці, загубила кофту

- Може подивишся на неї? — Макс посміхнувся. Я встала з крісла і взяла кофту. Почала її роздивлятись. І мене кинуло у жар. Адже це моя.

- Моя — тихо, майже пошепки сказала я

- Що ти кажеш? — Макс підійшов до мене.

- Кажу, що це моя кофта

- Хм, то ми виявляється з тобою вже знайомі?

- Мабуть, що так — я подивилась на хлопця розгубленим поглядом. Мені не віриться, що це знову повторилось. Знову дискотека, бар і багато алкоголю дали про себе знати. Знову на одні й ті самі граблі. Ну, обіцяла ж собі багато не пити. А обіцянку не стримала. Виявляється, що я не вмію себе контролювати з приводу алкоголю. Бо якщо б не він, то нічого б такого не було.

Макс в цей час дивився на мене і просто посміхався.

- А, ти хоч щось пам’ятаєш? — запитала я

- Ні — ну, і добре, що він нічого не пам’ятає. Може обійдеться?

- То може згадаємо? — Макс підійшов ближче до мене

- Я не на стільки п’яна — я відступила від нього

- Можемо це виправити — хлопець весь час посміхався.

- Дякую, але ні... — сказала не задумуючись я — і мені вже час... я втомилась — я вибігла з номеру Макса і побігла у свій.