5 глава, Аня

5 глава

Аня.

Вечір.

Я відпочила, ще сходила на вечерю. І ось прийшла у номер переодягтись, щоб піти на дискотеку. В котрий раз відкрила свою валізу і роздивилась сукні. Вирішила одягти жовту сукню і туфлі на маленькому каблуці і накинула на себе легку жовту кофтину, яка йде у комплекті з сукнею. Зробила собі зачіску. Просто хвостик.

Дискотека починається за десять хвилин. Тому я вирішила вже йти на пляж, де вона повинна бути.

Взяла сумочку, в яку поклала перед цим гаманець, телефон і ключ від номеру. Вийшла з номеру, закрила двері і спокійно, не поспішаючи пішла на пляж. На вулиці тепло, навіть вітру немає. Не дарма Гаваї славляться своїм кліматом. Тут весь рік тепло. І можна у будь-яку пору року приїжджати і відпочивати.

Всюди світять ліхтарі. Що вулицю було добре видно. На пляжі встановили невелику терасу, на якій вже зібрались люди, але дискотека ще не почалась. Діджеї налаштовували музику, а бармен протирав келихи. Я зайшла на пляж при вході мене зустріла якась дівчина. Одягнена у гавайський одяг. А на її шиї висіли квіти. Дівчина весело посміхалась. Вона мені повісила на шию такі ж квіти як і у неї, а на руку повісила якусь стрічку. Як вона мені сказала, що ті, хто проживають у готелі на дискотеку проходять безкоштовно. А ті, хто прийшов на дискотеку просто так, ті платять якісь гроші. Я зрозуміла, що мені пощастило.

Зайшовши на терасу, я побачила багато людей, азіатської зовнішності. Руслан мені розповідав, що тут багато живе японців і китайців. І справді на пляжі їх було багато. Деякі люди навіть прийшли зі своїми дітьми.

Нарешті почалась дискотека. Діджеї включили гавайську музику. Всі почали танцювати і я в тому числі. За десять хвилин на центр тераси вийшла якась дівчина і сказала, що кожен охочий може навчитись танцювати гавайські танці. Мені це стало цікаво. Ми відійшли у сторону і почали вчитися танцювати. Це було так весело. Такі цікаві рухи.

Втомившись, я пішла до бару щось випити. Сіла на вільний стілець і замовила напій. А сама витягла телефон і подивилась на нього. Мені прийшло повідомлення від подруги.

“Привіт. Ти де?”

“Привіт, я на відпочинку”

“Де саме?”

“На Гаваях, у столиці”

“Оу... я теж завтра буду на Гаваях. Може зустрінемось?”

“Сама? Чи з чоловіком?”

“Сама. Чоловіку візу не дали. А ти?”

“Я сама. Ми з Русланом розлучились”

“Стоп. Я чогось не знаю?”

“Ось завтра розповім”

“Аню, ти як завжди. Вже чекаю нашої розмови”

Я поклала телефон у сумочку і мені якраз дали коктейль. Я почала його пити. І подумала, а звідки у подруги такі гроші на цей відпочинок. На скільки я знаю, вона працює вчителькою. А їм багато не платять.

Я не помітила як до мене заговорив якийсь хлопець.

- Дівчино, давайте з вами познайомимось — почула я мабуть що не з першого разу.

- Я на дискотеках не знайомлюсь — відповіла не задумуючись я. Бо знаю чим це може закінчитись. Після як відповіла йому, я його роздивилась. Хм, так це той хлопець з бару. Оце так зустріч. Він, що теж живе у цьому готелі? Хоч би воно було не так.

Ранок. Я прокинулась через те, що у моєму номері стало надто світло. Розплющивши очі, я подивилась на годинник. Це виявляється вже день. Вже перша дня. І мені вже три рази дзвонила подруга. Я вирішила її перенабрати. Вона відповіла на мій дзвінок зразу.

- Привіт — почула я енергійний голос Марго

- Привіт

- Я тобі дзвоню, а ти слухавку не береш? Ти що ще спиш?

- Як завжди, вгадала — я посміхнулась.

- Ти знаєш, своє друге ім’я?

- Яке? — зі здивуванням запитала я

- Ти Соня — подруга почала сміятись — вставай, я буду у твоєму готелі за десять хвилин

- Добре — Марго поклала слухавку. А я навіть не встигла її запитати “Звідки вона знає у якому готелі я живу?” А ну й ладно. Я встала з ліжка. Голова тріщить, що просто жах. Не пам’ятаю скільки я коктейлів випила і взагалі як опинилась у своєму номері. Я зайшла у ванну кімнату і першим ділом вмилась. Змила вчорашній макіяж. Він вже розплився по обличчю. І я виглядала як панда.

Раптом почула стук у двері. Пішла відчиняти. Коли відчинила побачила працівника готелю. Він тримав валізу. Вже знайому мені валізу. Це валіза подруги. Знаю, бо це саме я їй її подарувала на день народження. Вона весь час казала, що хотіла б собі валізу. Та ось купити все ніяк не виходить. Тому я їй і подарувала цю валізу. Робітник готелю залишив валізу у номері. А сам пішов. Не встигла я закрити двері як побачила свою подругу. Марго як і завжди добре виглядає. Її руде волосся зібране у високий хвіст. На обличчі як завжди невимушений макіяж. А сукня, яка на подрузі, ну дуже їй пасує. Я її роздивилась і згадала, що саме таку, тільки іншого кольору я купила собі вчора. Образ подруги підкреслювали туфлі на високому каблуці.

Вона зайшла у номер і ми обійнялись.

- Привіт, Анюта. Нарешті зустрілись

- Це точно

Подруга випустила мене з обіймів. І уважно подивилась на мене.

- Щось ти не дуже виглядаєш

- Вчора була на дискотеці. От тільки прокинулась. Голова тріщить просто жах

- Зрозуміло. Давай тоді приводь себе до порядку підемо у ресторан. Ти ж мабуть ще і голодна

- Мг

За двадцять хвилин ми вийшли з номеру. Подруга теж встигла за цей час прийняти душ і переодягтись у іншу сукню.

Зайшли у ресторан. Нас адміністратор посадив за столик біля відкритого вікна. З якого так і віяло океанським теплим вітерцем. І у вікно було видно пляж і океан.

Ми відкрили меню і стали роздивлятись страви.

- Я пропоную замовити вино

- З самого ранку?

- Подруго, який ранок? Подивись на годинник. Вже майже друга — Марго почала сміятись