Липнева настроєвість

Липень, підперезаний непередбачуваністю, взявши на плечі Негоду, помандрував Україною. Услід за ним ув’язалися Грім та Блискавка. Куди не зайде, всюди наслідить: дорослим на печаль, а дітлахам на радість. Останні тільки те й роблять, що вимірюють глибину калюж і радіють такому щедрому липневому дощопаду. Жнива не жнива, а цьогорічний Липень не зважає на хліборобські турботи. Якось не по-господарськи себе поводить. Здається, вирішив вилити всю щедрість тільки дощами. Й ніхто йому не може стати на заваді. Час від часу Сонце несміло кине поглядом на заплакану Землю, запустить промінчик надії, але, як тільки насунуть Хмари, відступає. Інколи Вітер, ухопившись за сміливість, спішить йому на допомогу, розганяючи небажаних. Однак Негода, вподобавши плечі Липня й відчуваючи безнаказаність, нав’язливо напрошується в кожне поселення.

Дібрався Липень і в наше село. Хвацько виграє зухвалістю, показує норов. Аякже! Господар. Інколи, піддавшись сонячній спокусі, задрімає під спів пташок. Однак ненадовго...

... Загриміло... Ледь передихнувши, на колісниці святий Ілля по небесному мосту калачики везе, мабуть, із торішньої пшениці, бо цьогорічна вимокає від щедрості Дощу... Грім накочується то з одного боку, то з іншого. Грізно, вкладаючи всю міць. Назустріч йому метає іскри Блискавиця... Липневий гармидер: гуркотить, пливе, хлюпотить... Здається, ніяка сила непідвладна зупинити Стихію...

Спостерігаючи за дощовим видовиськом, згадала, як матуся, коли починало гриміти і блискати, запалювали свічку, освячену на Стрітення. Запалила... І дивина. Стрепенувся Липень, взяв у руки батіг народної мудрості й розігнав Хмари. Почало стихати, Грім і Блискавиця пішли на ліси...

... Проясніло. Раз по раз виглядало Сонечко, всміхаючись умитому дощем світові. Чи надовго? Настроєвість...