Іван

Його звали Іван Хмельницький — молодший брат Тимофія, другий син гетьмана від першої дружини Ганни Сомківни.

Вероніка дізналася це не від нього. Від Олени — яка знала все про всіх у таборі і охоче ділилася цим знанням. Іван, на відміну від старшого брата, рідко бував на нарадах і більше займався розвідкою — їздив у дальні дозори, збирав відомості, говорив мало.

— Загадковий? — запитала Вероніка.

— Страшнуватий трохи, — визнала Олена. — Але добрий. Просто дуже тихий. Ото шрам його — то ще від першого бою, під Жовтими Водами. Кажуть, ледь живим витягли.

— Скільки йому років?

— Двадцять два.

На два роки молодший за неї. Вероніка вирішила, що це не має значення, і повернулася до своєї роботи — переписування листів гетьмана, в якій вона виявилася справді корисною завдяки знанню латини.

Іван з'явився через три дні після її прибуття.

Вона сиділа біля кострища і читала — серед речей, що збереглися при ній, була записна книжка, і вона писала в ній усе, що пам'ятала і бачила. На той час у неї вже була ціла система: нотатки по-українськи, деякі — спеціально нерозбірливим почерком, на випадок, якщо хтось знайде.

— Що пишеш?

Вона підняла голову. Іван стояв за два кроки і дивився на книжку з тією ж тихою увагою, що і тоді в шатрі.

— Нотатки, — відповіла вона.

— Для чого?

— Щоб не забути.

Він помовчав. Потім присів поруч — не на колоду, а прямо на землю, по-козацьки. Мовчав хвилину. Дві. Вероніка звикала до цього мовчання — воно виявилося не незручним, а дивно спокійним.

— Ти справді зі Слобожанщини? — запитав він нарешті.

— Так. — Правда, в певному сенсі.

— Не схожа.

— На кого?

— На місцевих, — відповів він просто. — Говориш інакше. Рухаєшся інакше. Дивишся на все, ніби вперше бачиш.

Вероніка подивилася на нього. Він був спостережливий — набагато більше, ніж міг видаватися з першого погляду.

— Можливо, для мене це справді вперше, — сказала вона обережно.

Він не питав далі. Просто кивнув, встав і пішов — так само тихо, як з'явився.

Вероніка дивилася йому вслід і думала про те, що у XVII столітті є люди, які слухають тишу краще, ніж інші слухають слова.