23 Розділ

В цей час Оля обслуговувала гостей і намагалася уникати Антона. Але зненацька Антон сам підійшов до неї. Оля аж сіпнулась, вона не ждала цього.

• Привіт. – сказав радісно Антон.
• Привіт. – мовила Оля. – Вам щось підказати чи принести? – холодно сказала вона.
• Ні, все гаразд.
• Тоді я піду обслуговувати інших гостей. – Оля спробували піти, але Антон схопив її за руку і притормозив.
• Не йди.
• Що вам треба?
• Як справи? Вже давно тебе не бачив.
• Все добре. Я піду. – Оля спробувала сіпнутися, але марно, Антон не відпускав її.
• Зажди. Не йди. Чого ти така не весела?
• А чого я повинна бути весела? Перший чоловік зрадив мене, зоставивши з малим сином одну без копійки. Чоловік, якого я покохала через кілька років наобіцяв кохання до гробу, а через час втік. Життя – лайно! Якось не весело!
• Ти ще не забула досі? Вже стільки часу пройшло.
• Ні не забула, краще б і не знала тебе. А тепер відпусти мене, мені потрібно працювати. – Оля знов сіпнулась.
• Не йди. – сказав усміхаючись Антон.
• На нас люди дивляться! – Оля занервувала і зглядувалася по сторонам.
• То й що? Хай дивляться. – сказав не змінюючи інтонації Антон.
• Жінка твоя кохана тут. Тобі не страшно?
• Ми ж лише спілкуємося.
• Я працюю, пусти!
• То й що?
• Та що з тобою?

      Оля помітила вже, що Антон дивно поводиться. Вона дужче сіпнулася та вирвалася з його рук. Таця з пустими бокалами впала з рук і бокали розбилися. Ближчі люди помітили це і звернули увагу в сторону Олі і Антона. Оля озирнулася по сторонам, нахилилася та стала збирати скло на тацю. Антон опустився та почав збирати разом з нею.

• Я сама… - Оля вже майже плакала та стукнула Антона долонею по руці.

      Потім вона встала та пішла швидко до кімнати обслуговуючого персоналу. Кинула тацю на стіл та вибігла знов до кімнати з алкоголем і розплакалася. Вона згадала все, що було між ними. Їй стало образливо за себе. Перед нею мелькали моменти проведені з Антоном. Але раптом вона перестала злитися на нього і зрозуміла, що все б віддала щоб бути разом з ним. Її мозок був затуманений горем і розпачем, шаленим коханням до забороненого чоловіка. Вона більш за все хотіла опинитися зараз разом з Антоном і обняти його міцно-міцно, поцілувати палко-палко і не відпускати. Вона відкрила пляшку вина та почала пити його. Їй було байдуже на все. Коли мозок оп’янів Оля пішла до зали та підійшла до Антона.

• Пішли поговоримо. – сказала п’яна Оля.
• Пішли, сказав Антон усміхаючись навіжено як і раніше.

      Оля взяла його за руку та потягла по коридору до порожньої кімнати. Зайшовши, прикрила двері і посадила його на диван. Вона сіла рядом і подивилася йому в очі.

• Я не можу без тебе жити, я кохаю тебе.
• Ти красива. – сказав Антон усміхаючись.

      Оля вже не кмітила, що відбувається. Вона хотіла лише кохання Антона. Вона прилинула до нього і гаряче поцілувала, а Антон і не пручався, він же був овочем, йому було все одно.

      В цей час батько Фріди шукав туалет на поверсі і йшов саме тим коридором. Так як кабінет де були Антон і Оля був рядом з жіночим туалетом, батько подумавши, що це чоловічий, відкрив двері і побачив як вони цілуються. Оля і Антон помітили батька. Оля схопилася і відсахнулася від Антона. А Антон з тою ж навіженою посмішкою мовив «добрий вечір» і помахав батькові рукою.

• Ах ти ж сучий сину!

      Батько підбіг до Антона та схопив його за шиворіт. Потім він випхав його з кабінету і кинув через поріг кабінету. Оля закричала від переляку. На крик збіглися гості і побачили всю картину. Драка якось перемістилася в банкетний зал. Мати з Фрідою побачила всю цю картину і вони стоячи рядом перелякано дивилися на чоловіків. Мати Фріди з жаху підбігла до них та кричала щось голосно махаючи руками. Коли їх роз’єднали стали випитувати, що сталося. Батько почав розповідати. Всі ахали і охали слухаючи про подію.

• Який сором! Ти не жонатий чоловік, ти жонатий на моїй донечці, яке право ти маєш ображати її?
• А що я такого зробив?
• Ти що зробив?! – кричав роз’ярений батько. Ти порушив важливий сімейний закон. Подивився на іншу жінку! Сором!
• А як Фріда вже перебула під кучею інших мужиків то нічого? Я ж їй не забороняю. – казав Антон навіжено і спокійно сидячи на долівці.
• Що? Та як ти смієш?! – батько знову кинувся до нього, але деякі чоловіки не пустили його.
• Як ти можеш так казати на нашу доню? – вмішалася її мати. – Вона днями й ночами дожидається тебе, готує для тебе, виховує твого сина. Посвятила життя тобі, а ти так на неї.
• Так вона ночами гуляє, а днем спить. А син, я не впевнений, що він мій. Він не на мене ні на Фріду не схожий.

      Всі гості ахали при кожному сказаному. Батько лютував, а мати плакала. Фріда обнімала її за плечі.

• Ти невдаха, що ти верзеш? – кричала Фріда. - Зовсім вже дах від транквілізаторів їде?
• Тих, якими ти мене кормиш, щоб я не заважав тобі розважатися ночами з твоїми кобелями?
• А ну рота закрий сволота. – лютував батько.
• Не закривайте мені рота, батьку. – сказав по дитячому ображений Антон.
• Фріда із поважної порядної сім’ї. Всі наші діти виховані добре. І Фріда не виключення. А цей мерзотник обливає нас брудом, намагаючись відвернути уваги від свого поганого, низького вчинку.
• Фріда і в правду гуляє з іншими мужчинами!

      Десь із-за натовпу почувся дівочий голос. Всі озирнулися і побачили в дверях Ельміру. Вона тримала в руках ноутбук і мала грізний вигляд.

• В мене є докази!

      Натовп ахнув. Ельміра дуже переживала за свою подругу Олю і хотіла розлучити Антона з Фрідою, тому шукала факти та путі для того, щоб показати правду. Вона думала, що коли люди узнають правду про Фріду, тоді їх розучать і Антон повернеться до Олі. Ельміра підійшла ближче, відкрила ноутбук і почала казати:

• Фріда часто гуляє в нічних клубах. А модні клуби завантажують фото-звіти зі своїх вечірок в соціальні мережі. Фріда з’являється на деяких з них.