22 розділ

Настя шукала шляхи до повернення свого чоловіка. Вона вирішила написати до програми «Говорить жінка», щоб вони допомоги шукати і її історією зацікавилися. Настю запросили до студії, а окрім неї запросили ще Колю з Лілею, Настиних дітей. Ось прийшов час випуску програми. Настю підготовили до показу і поставили біля входу в студію. Тут стало чути вступна музика і слова ведучої: 

• Життя бентежна річ і іноді доля дає нам випробування, через які нам треба пройти. Інколи все складається досить чудово, але в мить з’являється людина, яка рушить все. І у нас сьогодні в гостях героїня яка пройшла через різні випробування і ось ми вирішили допомогти їй з її бідою. Зустрічайте, Анастасія!

     В залі залунала жаліслива музика і Настя вийшла до людей, поздоровалася.

• Настя, розкажіть будь-ласка вашу історію. Що привело Вас до нас в студію?
• Ну… я була простою дівчиною, закінчила технікум та влаштувалася працювати комірником на склад. Одного дня до нас на склад прийшов новий вантажник. Ми сподобалися один одному і почали зустрічатися, але його мати була проти, так як вони багата сім’я, а я бідна та сирота…

       Настя розповіла все що трапилося. Люди слухали та тільки здихали. Тоді в зал запросили Лілю з Колею, діток Насті. Всі по черзі розповідали погляд зі сторони. Люди співчували Настиній біді, казали «яка несправедливість, як так можна», але ні до чого толкового діло не дійшло. Ведуча сказала промову під кінець програми:

• Який же сором за таких людей, а більше всього жаль таких чудових жінок, як Настя, що сама виховує четверо хороших діточок і не здається, все пробує й надалі відшукати свого коханого, бореться за своє щастя. Тож ми побажаємо нашій героїні, щоб вона таки знайшла Антона та вони знову були разом всією сім’єю. Поаплодуємо та підтримаємо Анастасію!

      Люди почали аплодувати, ведуча підійшла та обняла Настю і з жалісним виглядом обличчя подивилася на неї. А потім жалісна музика і всі пішли за куліси, глядачі почали розходитися. Настя підійшла до ведучої та спитала:

• Так а що ж далі? Це все?
• А що ви хотіли? – вже зі звичайним буденним лицем спитала ведуча.
• Так Антона то не знайшли.
• Не знайшли, так вийшло.
• Але ж у вашій програмі обіцяють зробити все щоб допомогти людині.
• Ну та ми розслідували, але нічого не знайшли.
• То ж виходить, просто поговорили, поспівчували та й все затихло? А міліція, якій все одно, бо їм не хочеться зайвий раз зад підняти та зробити свою роботу, буде й далі без наказана?
• А ви що хотіли? Щоб взяли і гори звернули ради вас?
• Я прийшла за допомогою. Ваша реклама закликала гучно, а в решті виявилося, що все це пустий дзвін.
• Ні одна програма не допоможе вам в таких проблемах. Програми роблять шоу для глядачів та рейтингу, а по суті помочі по можливостях, а не зверх них. Тепер вибачте у мене звіт по програмі. Бувайте.

      Настя понуро пішла на вихід де вже очікували її друзі з дітьми. Вони разом поїхали додому. От так і виходить в ТВ нашої країни: на всю Україну розмусолять проблему інших, осудять її, скажуть які ж всі іроди, потім скажуть як же ми вам співчуваємо та й затихне все. При тому, що на всю округу прозвучить несправедливість, яку треба відразу ж присікати, розбиратися з тими хто у керма, але всі послухають та й забудуть за це, будуть мусолити нову тему в новому ефірі. І так у нас завжди, облити брудом всі спроможні, а як боротися, так «моя хата скраю».

      Після цих пригод настала тиша. Життя потекло мляво і буденно. Настя повернулася до старого образу життя, торгувала на базарі, займалася своїм хазяйством. Ліля з Антоном все жили в любові та злагоді. Дітки росли. В Ізраїлі теж настала тиша. Антон був овочем, існував більше ніж жив, Фріда ходила на гульки, правда рідше ніж раніше. Їх батьки не спілкувалися між собою, в сім’ї був розлад. Інна дуже рідко бачила внука, тільки з дозволу Фріди. Інну гризла думка розказати все Антону, але вона не могла наважитися на це і все таїла цей задум. А час все плинув.

       Прийшов час показу. Сукню, що хотів показати Антон, мати заборонила показувати, а Антон згодився. Вирішили родзинкою показати іншу сукню, чорну та довгу, оздоблену стразами та з вирізом на спині. В залі зібралося багато гостей, подіум аж виблискував розкішшю, на передніх рядах сиділи дуже важливі гості, перед ними стояли елегантні столики з напоями та фруктами. Над подіумом була гарна декорація в виді атласних штор, зал був оформлений в синіх відтінках. Гості прибували, лунала гарна фонова музика. Інна Володимирівна схудла і зблідла ще більш ніж була і стала схожа на вампіра. Вона ходила та усміхалася поважно до гостей, питала чи треба їм ще щось. Антон був в цей час за кулісами, він контролював моделей та інших працівників. Візажисти та перукарі працювали над образами, дівчата перевдягалися. Час підходив до початку показу. В залі було шумно, офіціанти ходили х келихами вина та пропонували їх гостям. Через п’ять хвилин в залі потухло світло, зоставивши освіченим тільки подіум, та залунала музика. З-за куліс вийшла ведуча та почала програму. Незадовго на подіум стали виходити моделі в різних нарядах. Яскраво блимали вогні фотоспалахів, музика мінялася, лінія за лінією, стиль за стилем. Гості аплодували та захоплено дивилися на подію. Аж ось всі моделі пішли с подіуму і в він освітився новим ніжно рожевим кольором. Ведуча об’явила: «Шановні гості! Ми приготували для Вас, як завжди родзинку нашої сьогоднішньої події. Прекрасну, чутливу та неперевершену перлину сьогодення, нашу новинку. Зустрічайте та закохуйтесь». Мати глянула раптово в сторону сина та знову на подіум, але погляд помітив зміну та знову перевівся в сторону місця де сидів Антон, але його там не було. Вона перестала аплодувати та оглянулася по сторонам. Сина ніде не було. Антон в цей час був за кулісами і бігав там щось організовуючи, потім мовив сам до себе тихо «ну ось, родзинка, покажи себе королева вечора» та швиденько повернувся на місце. Мати здивовано дивилася на Антона, а він помітивши її помахав долонею посміхаючись. Мати здивувалася та перевела погляд на подіум. Залунала тиха спокійна музика, світло переливалось і ось з-за куліс вийшла «родзинка». Вона акуратно та повільно ступала босими ногами по подіуму. Від кожного кроку її по подіуму йшли кола, як наче від капель дощу по воді. В руках її був букет чудових квітів, а на лиці легка посмішка. При кожному її кроці рот Інни відкривався все ширше, а очі розширювались. Деякі гості перешіптувалися між собою. «Родзинка» йшла по подіуму й несла на голові червоні маки, на шиї було багато дрібного намиста з кришталю, що блистіло й переливалося. Біла, довга сукня в червоних квітках та калині аж влилася на моделі. Очі її синіли на весь зал з проектору на стіні, на який транслювався весь показ. Модель дійшла до кінці подіуму та підкинула вверх над собою букет. Квітки розсипалися по подіуму, а зверзу на всіх посипалися пелюстки троянд і тоді модель обернулася та з опущеними руками пішла назад. Коли вона зайшла за куліси музика стихла та освічення помінялося на другий колір. Почала грати зовсім друга музика, поживіше, на сцену стали виходити всі моделі та ставати біля куліс. Гості аплодували, ведуча стала завершувати показ та запросила всіх до гуляння в честь показу. Мати знайшла Антону та потягла його в кабінет, Антон не пручався, а йшов мовчки за матір’ю. Вона закрила двері та накинулася на сина.

• Ти що здурів?! Ти з глузду з’їхав? Що ти натворив? Чого родзинкою стала ота сільська сукня?
• Тому що вона чудова. – усміхався байдужий Антон.
• Ми договорилися з тобою, що родзинкою буде інша  сукня? Якого чорта ти не послухав?
• Тому що ця сукня краще ніж твоя похоронна.
• Що?! – сичала мати вирячивши очі. – Ти не мав права зривати показ! Ти підвів мене. За зря я тебе поставила контролювати процес.
• Не зря, родзинка принесе нам успіх, от побачиш.
• Успіх?.. – мати майже не плакала. – Успіх вона нам не принесе, бо вже існує така сукня. Не дай бог хтось помітить. Скандалу буде.
• Як існує? – здивувався Антон.
• От так. Я… - мати чуть не сказал, що ця сукня з його весіля. - ...натикалася на неї в інтернеті на українському сайті.
• Чому мені не сказала?
• Не знаю.