17 розділ.

     Сергій з Настею розписалися через місяць після пропозиції. Стало питання де їм жити. Настя не хотіла їхати до Сергія, тому що привикла до свого дому, тут і робота і все життя, але Сергій як завжди хитро настоював на своєму, казав «жінка повинна йти в дім до чоловіка, а не навпаки, мужчина добуває все для сім’ї, працювати тепер тобі не треба, я цілком зможу тебе забезпечити і твоїх дітей. Ти ж бачиш, грошей в мене хватає». Ліля не знала що й посовітувати подрузі. В цілому вирішили переїжджати до Сергія. Зібрала всі свої речі та дітей. Вони під’їхали з речами до під’їзду багатоповерхівки. Всі вигрузилися та пішли в будинок. Ліфт підняв їх на сьомий поверх. Сергій подзвонив в дзвінок. Настя не зрозуміла, дома є ще хтось? Двері відкрила низенька, повненька жіночка років шістдесяти, вона посміхнулася:

• Добрий вечір, заходьте будь ласка, не соромтесь.

Всі увійшли та роззулися на порозі. Жіночка все стрекотала:

• Ви проходьте до зали, зараз Серьожа введе вас в курс діла, де чиї кімнати, а я зараз на кухню.

     Сергій взяв три сумки і заніс в одну простору кімнату.

• Тут будуть жити хлопчики. Раніше тут жили мої діти.

    Ще одну сумку він заніс в сусідню кімнату поменше.

• Тут раніше була гостинна, тепер тут буде жити Віолетта. Дітки, ви йдіть ось в ту кімнату, в залу. Зараз будемо вечеряти та знайомитися.

    Діти вибігли з кімнат, та пішли до зали. Сергій з Настею зайшли ще в одну кімнату, де стояло велике двомісне ліжко, шафа, письмовий стіл та трельяж з великим дзеркалом. Настя спитала:

• Сергій, а хто ця жінка?
• Не спіши, зараз познайомимося. Пішли до зали.

     Він поклав ще дві сумки біля шафи і вони пішли в залу. Діти сиділи на кутковому дивані, на скляному столі стояв заварник з чаєм та чайник з кип’ятком; гарний чайний сервіз, срібні ложечки, серветки вишиті тоненьким мереживом; в блюді лежало печиво та цукерки, на кожного розставлені тарілочки з приборами; в глибокій тарілці була картопля тушкована з м’ясом, а в салатнику салат Олів’є, між тарілок лежали скибки чорного та білого хлібу. Кімната була простора, світла, тут стояв великий телевізор, магнітофон, на вікнах висіли темні штори і на підвіконнях стояли кімнатні квіти.

• Мене звуть Антоніна Іванівна, я мама Серьожі. Я вже не могла діждатися, коли ми познайомимося. Серьожа багато не розповідав, він стриманий в мене. А вас як звуть дітки?
• Я Віолетта, мені дев’ять років, це мої брати Ваня, оце Андрій, їм по сім років, а це самий наш молодший Антон, йому чотири роки.
• Ммм, а ти мабуть виростеш і станеш керівником. Представила всіх як лідер. – усміхалася веселушка Антоніна.
• Не знаю ще, я не думала, але я люблю готувати і огород як мама. Думаю стану кухарем.
• Шеф-кухарем скоріш за все. Ну що ж, давайте приступати до їжі?

     Всі почали вечеряти, пити чай, розмовляти. Ввечері, всі сходили до ванної кімнати та вже полягали спати. Сергій лежав в постелі та читав щось в планшеті. Настя зайшла в кімнату після душу та пройшла до трельяжу. Вона сіла і почала мазати лице кремом.

• Сергій. Мама житиме з нами?
• Так, а ти проти?
• Я то не проти, але не розумію, чому ти не сказав що живеш з матір’ю? Чому я узнаю про це вже на порозі твого дому? І все-таки можна було жити в мене вдома. Місця всім хватало ж.
• Анастасія! Мужчина повинен брати жену до себе додому, а не йти до неї. Такі правила домострою. Місця і в мене хватає. Лягай вже спати, кохана.
• Якого домострою? Допотопного?
• Не прирікайся з мужем, жінко. – в голосі Сергія був зовсім інший тон, що насторожив Настю. Але через хвилину Сергій сказав: - Настюша, ти не ображайся на мене. Я сьогодні дуже втомився, тож чуть роздратований. Давай лягати спати, бо завтра п’ятниця, треба останній день на роботу сходити, а в суботу вже будемо відпочивати.
• Ну добре. – Настя лягла в постіль та виключила нічник. – на добраніч.
• На добраніч, кохана.

     Вранці о шостій ранку Сергій розбудив Настю.

• Кохана, вставай. Я через годину вже виходжу з дому, а коли ж ти наготуєш мені сніданок і коли я поснідаю, якщо ти ще лежиш досі в ліжку?

     Настя сонно позіхнула та встала.

• Треба ж було на пам’ятати мені вчора, я б ввечері зготувала тобі щось на ранок. А сьогодні б поспала зайву годинку. – Настя злегка усміхнулась.
• Анастасія, кохана, хіба ж то сніданок, що приготовлений ввечері? Їжа повинна бути свіжою і з любов’ю. Тоді твій чоловік буде веселий і задоволений, на роботу буде йти в гарному настрої. Хіба ж ти не хочеш, щоб я завжди був в гарному настрої?
• Хочу звісно, піду готувати тобі сніданок. – усміхнулась Настя, встала й пішла в ванну кімнату.

      Настя прийняла ранкові процедури та пішла на кухню. Вона дістала яйця з холодильника та варену ковбасу. Піджарила та виложила їжу на лист салату. Потім заварила каву та налила в чашку. На кухню зайшов Сергій, похвалив Настю та з’їв їжу. Потім він пішов на роботу, а Настя помила посуд, поставила на вогонь варитися бульйон та пішла в залу дивитися телевізор. Подивившись якусь програмку, вона знов пішла на кухню та зварила суп на сніданок дітям та свекрусі. На годиннику була вже дев’ята година ранку, вона пішла будити всіх. Діти створили чергу в ванну кімнату, Настя тим часом накрила на стіл та понасипала всім супу в тарілки. Через пів години на кухню зайшла Антоніна Іванівна.

• Доброго ранку всім. – вона бадьоро усміхалась, від неї аж сонячно сяяло.
• Сідайте до столу, Антоніно Іванівно.
• Ой Настюша, наготувала всього, а я лінива, сплю довго. Завтра Настюша поспи нормально, а я приготую сніданок.
• Та нічого, мені не трудно, сідайте снідати на здоров’я, Антоніна Іванівна. – Настя добродушно усміхалася.

     Всі поснідали і розбрелися по своїм справам. Діти дивилися мультики в залі, Настя читала книжку, Антоніна пила чай і розмовляла по телефону з якоюсь подругою на кухні. Пообідавши, діти стали проситися гуляти. Настя вийшла з ними на подвір’я. Територія двору була огороджена забором, на в’їзді був шлагбаум і пропускний пункт. Біля під’їзду було багато зелених насаджень, росли ялинки, сосенки, яблуні, абрикоси та ще різні деревця. Було багато клумб з трояндами, ліліями, ірисами, та іншим. Напроти кожного під’їзду стояли альтанки обплетені цвітучими ліанами, по території були розставлені просто лавки під деревами. Для дітей був великий дитячий майданчик з пісочницею, гойдалками, каруселями, гірками і турніками. У дворі бігало багато діток, сиділи мами з колясками, дами похилого віку та чоловіки. З боку в’їзду була стоянка для автомобілів.