16 розділ

В Тель-Авіві зіграли весілля, багате та розкішне. Фріда сяяла як зірка. В чорне як вугіль волосся, підняте в гарну зачіску, вплетені білі, тонкі атласні стрічки. Фата аж до полу, а від білої сукні ззаду тягнеться метровий шлейф. Вся сукня мерехтить срібним блиском, а верх декольте усипаний стразами «Swarovski». В карих очах під чорними бровами сяє щастя. Антон теж виглядав гарно, стрункий стан, біле волосся, чорний костюм, біла сорочка та лакові туфлі. Лише під зеленими очима перші зморшки видавали, чи то нерви, чи то вік. Церемонія вдалася чуйна і гарна. Гості повеселилися на славу. Молодим подарували багато грошей та деяких цінних подарунків.  

       Після весілля вони почали жити в домі Антона. Фріда була щаслива, вона першим ділом почала робити перестановку вдома. Зробили ремонт, кімнати стали світліші, на вікна вона повісила білі прозорі тюлі в ніжні персикові квіти. В залі стало з’являтися багато кімнатних квітів, на столах нові скатертини. Фріда в основному сама готувала страви, так як не довіряла в цьому ділі ніяким кухарям. Кухонний робітник в неї був лише на підхваті, коли треба було готувати на декілька чоловік. Готувала вона не погано. Прибиранням займалися прибиральниця, в саду садівник. Хоча весь дизайн контролювала Фріда, а іноді й сама возилася з квітниками. Взагалі Фріда не працювала, сиділа вдома, або ходила до спа салону, на море з подружками. Антон після весілля не заважав Фріді розпоряджатися будинком і вільним часом. Він ходив на роботу, бувало їздив в відрядження на кілька днів. Йому було не до відпочинку. Фріда мріяла про дітей, Антон підтримував її в мріях, вірніше не заважав мріяти. Він думав: чи щасливий він, чи ні; наче гарна і весела його жінка, клопітлива господарка, мабуть буде гарною матір’ю. Будинок є, робота прибуткова, жінка добра, мати щаслива. Дітей родити і жити собі, але чи так виглядає любов? Чи може він сказати, що любить Фріду? Мабуть може, мабуть так люблять? Мабуть так.

      Пройшло чотири місяці від весілля. Якось в вихідний день Фріда з Антоном сиділи на терасі будинку. Антон щось дивився в ноутбуці, Фріда пила фреш і робила селфі. Потім їй набридло, вона вдихнула і видихнула повітря, встала, пройшлася по території, перевірила квітники, сад. Все було настільки ідеально вилизано і полито, що нічого було й робити. Вона пішла до Антона. Антон все продовжував читати щось в ноутбуці. Фріда сіла, подивилася на Антона і мовила:

• Антон! Що ти там робиш?

Антон не відриваюсь від монітору сказав:

• По роботі роблю…
• Так сьогодні ж вихідний.
• Мені треба на завтра. Не встигаю, а від цього залежить новий контракт на збут нашого товару.
• Антон, мені сумно.
• Займись чимось.
• Чим?
• Я знаю? В квітнику полазь, ти ж любиш.
• Немає роботи в квітнику.
• То сходи погуляй з подругами.
• Не хочу з подругами.
• Почитай щось. Фільм подивись.
• Антон, набридло все. Кидай роботу та пішли сходимо на пляж?
• Не можу, Фріда. Робота.
• Сьогодні неділя, шабат! Не можна робити!
• Я ж не руками працюю, а головою, можна.
• Антоооон. – Фріда відкинулась на спинку крісла і знову повернулась ближче до Антона. – я тебе майже не бачу за твоєю роботою. Коли ми в останнє гуляли? А спілкувалися коли? В ресторан ходили?
• То поспілкуємося, дай доробити.
• Коли? Я сумую за тобою. – голос у Фріди задрижав.

Антон повернувся до Фріди, відложив ноутбук на столик та встав. Підійшов до жінки, присів напроти неї та сказав:

• Люба, потерпи трохи, я закрию цей контракт та ми с тобою сходимо чи з’їздимо куди ти захочеш.
• Скільки ж ще ти його будеш закривати?
• Не знаю, люба. Може неділю, а може й місяць, як поведуть себе партнери. Ну ти потерпи трішки. Потерпиш?

Фріда подивилася на Антона і сказала:

• Потерплю. Трішки потерплю.
• От і добре, мила. – і Антон поцілував її в носика. Фріда усміхнулась легенько. Антон теж усміхнувся та приступив знов до роботи. Фріда почала листати в телефоні і набрала подругу. Вона відійшла до саду, коли подруга взяла слухавку. Вони домовилися з нею з’їздити на другий кінець міста, в гості до її бабусі з дідусем. Через пів години Фріда, перевдягнута в білий довгий сарафан та широкополий кремовий капелюшок, з великою простою сумкою на плечі, вийшла з будинку.
• Антон, я їду з Наірою до її дідуся з бабусею, коли буду не знаю.
• Ну давай, люба. Гарно проведи час. Гроші треба?
• Ні, в мене ще з учора зосталися. Мені досить.
• Ну давай, мила.

Дівчина обернулась та пішла до воріт, де її ждав автомобіль. Вона сіла і поїхала за подругою. Бабуся з дідусем зустріли їх гостинно та радісно. Наїра була заміжня жінка і взяла з собою дворічного синочка. Бабуся з дідусем накрили стіл в саду солодощами та фруктами, слуги принесли їм чай та сік. Вони посиділи почаювали всі разом, побалакали ,посміялися, а потім дідусь забрав правнучка з собою, а подруги пішли гуляти по садку. Тут в кінці саду було невеличке озерце з лавкою на березі, дівчата примостилися на лавці і почали щиру, дівочу розмову:

• Ми, Наїро, з Антоном живемо вже п’ятий місяць, але він весь час пропадає на роботі. Я його майже не бачу. Сьогодні вихідний, а він сидить рядом на терасі зі мною, а сам весь в комп’ютері в роботі. Контракт у нього важливий. Ми з ним як до весілля ходили гуляти в останнє, так більш і нікуди. Він то втомлений, то на роботі. Так зразу перші дві неділі хоч розмовляли, а тепер і говорити йому тяжко, бо втомлений. Прийде після роботи, поїсть. В душ сходить і перед телевізором засне. Вранці знову на роботу і так кожен день. В неділю він в шабат працює тільки дома.
• А ти казала йому, що тобі скучно?
• Казала. Сьогодні вже не витримала і розказала йому, що думаю, всю обиду розказала.
• І що він?
• Сказав, що як контракт підпише то зразу підемо куди я захочу.
• Може й підете, а може й ні. Ці чоловіки… Вічно вони на роботі. Вряди годи попадається час вільний, що вони проводять з сім’єю. Мій Ціон теж постійно на роботі, вічно в себе в салоні, то кудись поїде на неділю. Ну та що ти хочеш? Ми дома сидимо, а вони заробляють, зате великі гроші заробляють. І на нас хватає, на салони та одяг модний, косметику, їсти завжди навалом чого схочеш, і діти забезпечені. До речі, а що ви думаєте з дітьми? Вже ж вагітна повинна бути, а ти наче ні.
• Та щось поки ніяк не вдається.
• А ти до лікаря сходити не хочеш? Може щось не так із здоров’ям?
• Може й треба. Не знаю…
• Ти сходи, може лікуватися треба.
• Схожу. Завтра схожу, бо в самої не добре передчуття. А дітей вже хочеться, аж горить.