15 розділ

В Україні настала осінь, вересень вже нагадував про себе прохолодними ночами та свіжими ранками. Віолетта пішла цієї осені в третій клас, а її маленькі братики в перший. Пройшли дощі та в лісі з’явилися гриби, Настя з дітьми пішли до лісу, назбирали маслюків, рядовок. Настя законсервувала їх та насушила. Віолетта вже допомагала їй у всьому, а Настя не могла нарадуватись донькою. Крім того, що вона робила багато чого, вона ще й керувала братами, що зробити та як, контролювала їх. Настя займалася все городом, вирощувала та продавала, та всякі дрібнички, консервацію та в’язаний одяг. 5 днів в неділю вона виходила на базар та продавала все. В неї були свої клієнти, серед них був чоловік років тридцяти п’яти – сорока. Він постійно купував в неї овочі та фрукти. Не багато брав, але майже щодня. Вони вже були знайомі. Його звали Сергій, з дружиною розвівся, дітей забирав до себе в гості на вихідні чи свята. Працював енергетиком на якомусь заводі. Як і завжди Сергій прийшов до Насті за овочами.

• Привіт, Настюша. Як настрій сьогодні?
• Привіт. Хороший, а твій як?
• Теж чудовий. Мені зваж будь ласка картоплі кілограм і перців, теж кілограм… та один баклажан.
• Зараз зважимо, вибирай.
• А ось цей великий, а хоча… давай ще три ось ці і моркви ось ці п’ять штук, та зваж кілограм помідорів
• Ось так. – Настя перерахувала на калькуляторі. – З тебе 59 гривень.
• Добре, ось тримай. – Сергій дав 60 гривень. Здачу не треба.
• Треба, бери. – Настя протягнула йому гривню.
• Настюша, не треба, та гривня. Краще добав дітям на цукерки.
• Значить добавлю, - Настя усміхнулась і положила назад до карману.
• Ти Настюш, чимось сьогодні зайнята?
• Все як завжди, діти, хазяйство, город.
• Настюш, а коли ж ти відпочиваєш?
• Інколи. – Настя засміялась.
• Настюш, а приходь до мене сьогодні в гості.
• Нііі, ти що? Коли? Я зайнята дуже, в мене ділов по саму шию.
• Настюш, хоч на вечір один відволічись від роботи.
• Не можу, це ж на дорогу час трать до тебе, від тебе і у тебе. Хто ж за мене роботу зробить?
• Нуу… не знаю. Настюш в мене сьогодні день народження, а я один. Так вже дістало постійно одному. Хочеться приємної жіночої компанії.
• Сергій… ну, не знаю. Дійсно нема на кого покинути хазяйство.
• Ну ладно, я зрозумів, як завжди один. – поник Сергій
• Ну Сергій… ну, не знаю навіть. Ну давай приходь до мене в гості. Все таки не один. Познайомлю тебе з дітьми та з друзями сусідами.
• Прийду. – Сергій повеселішав. – А куди приходити та наскільки?
• Я тобі подзвонюй, дай свій номер телефону. Годин на сім вечора приходь, годинку тобі виділю.
• Значить до дзвінка. – сказав Сергій.

Вони обмінялися номерами телефонів. Після роботи Настя  попередила Лілю та Колю, що до неї прийде гість. Швидко поуправлялася, зібрала товар на слідуючий день.

• Ну нічого собі. Це мужчина? – з подивом спитала Ліля.
• Ну так, Сергій звуть. В нього сьогодні день народження, він запрошував мене до себе. Але ж ти знаєш скільки в мене роботи, я не можу витрачувати час на гульки.
• Та могла би і витратити. Вже скільки можна одній жити?.
• Ліля, це ж просто друг.
• А краще б був не просто друг.
• Взагалі через пів години він прийде. Так що я пішла готувати їсти.
• Мм… це в нього день народження, думаю він повинен принести їсти.
• Не знаю, що він там принесе, але мені все одно треба накормити дітей.
• Ну добре, тобі помогти?
• Так, почисти картоплю, моркву та буряк.

Жінки почали готувати, через пів години біля воріт зупинився автомобіль. Настя побігла відчиняти двері. В ворота увійшов Сергій з квітами в руках.

• Це тобі, Настюша. – Сергій дав їх Насті.
• Тю, це ж в тебе день народження, а не в мене.
• Це не привід не дарувати жінці квіти.
• Спасибі, проходь.

Вони підійшли до альтанки де вже був за сервірований стіл.

• Знайомся, це Ліля – моя найкраща подруга.
• Приємно познайомитись. – сказав Сергій.
• Взаємно, Настя багато про Вас розказувала. – усміхалася Ліля.
• Неправда! – сказала Настя, - не так вже й багато. – та посміхнулася.
• Я ось тут приніс до столу. – сказав Сергій і почав витягувати на стіл мисочки та судки. – Ось тут ікра баклажанна, тут лазанья, тут салат з ананасу та курки. Ось вино сухе та напівсолодке.

Дівчата швидко оформили все це на тарілочки і поставили на стіл, а судки помили, та вернули Сергію в пакет. Тим часом Приїхав додому Коля. Він познайомився з Сергієм і всі сіли за стіл. Вони поспілкувалися, випили вина. Сергій виявився товариським та веселим чоловіком і дуже всім сподобався. Компания сиділа довго і весело. В половину десятого Сергій зібрався йти додому, Настя провела його до воріт.

• Спасибі Настя за вечір. Дуже добре посиділи, я вже й не думав, що так добре проведу день народження.
• Тобі спасибі, що все-таки прийшов, я вже давно так чудно не гуляла.
• Завтра тобі на роботу?
• Як завжди. – усміхнулась Настя.
• Ну тоді до завтра. Завтра прийду.
• Добре, до завтра.

Сергій сів в таксі, що вже ждало біля двору. Настя зайшла в двір та пішла до альтанки. Ліля вже домивала посуд.

• Ну розказуй, що це за Сергій такий? – спитала Ліля.
• Коли це я тобі про нього розказувала?? Ох і Ліля.
• Ніколи, ну так треба ж підсластити обстановку.
• Ох і подруга. Ти вже все помила, що тобі допомогти?
• Поховай посуд в шафу, а я зараз поставлю чайник, ще чаю поп’ємо.

Дівчата посиділи порозмовляли, попили чаю, Настя розповіла про Сергія, а Ліля винесла свій вердикт.

• Ну що я тобі скажу? Вроді нормальний мужчина, ще не старий. І видно, що ти йому подобаєшся. Ти придивись до нього. Скільки ж ти ще будеш одна?
• Ліля… а Антон?
• Настуся, нема Антона. Досить за ним убиватися. Ти ще молода, тобі жити треба, дітей виростить, на ноги поставити. Ти думай! Хлопці ростуть, їм треба чоловік рядом, мати синів так не виховає, як батько, тому що мати жінка. А Вони будучі чоловіки і вчити повинен їх чоловік. Задумайся. Антона не повернеш, а ви живі, і вам жити треба.
• Ой Ліля, я ж його забути не можу… Я ж думаю і за Сергія, подобається, не проти б відносин, але як думаю за відносини з ним, відразу Антон перед очима повстає. Не знаю Ліля… не знаю як бути.
• Спогади про Антона пройдуть, ти почни зустрічатися з ним, а там видно буде.
• Ну можливо ти права.
• Ну добре, давай вже спати йти, вже одинадцять годин, а вставати рано, особливо тобі.
• Ну давай.