14 розділ

Пройшло ще три місяці і почалася підготовка до весілля. Весілля у єврейського народу святкується аж через рік після того, як пара вирішує одружитися. Так як Тель-Авів багатий мегаполіс, то весільні банкети потрібно замовляти за кілька місяців, а то й за пів року, залежить від рейтингу закладу. Нісан та Інна вирішили надати весь клопіт весільному агентству. Вони тільки приходили контролювати та підбирати варіанти, що їм сподобалися. Вони вибрали автомобілі для гостей, що будуть возити їх. З каталогу ресторанів зупинилися на тому, що на березі моря, щоб хупу поставити на піску біля літнього майданчика зі столиками.  Потім вони підібрали меню. В салоні Інні шили весільну сукню. Гості вже були повідомлені, запрошення розіслані.

Ще через місяць з коми вийшов Антон. Інну відразу повідомили про це. Вона з Нісаном швидко приїхали до лікарні. В реєстратурі у Інни ніхто не просив пропуск, ні хто вона і до кого, так як всі знали хто вона і навіщо сюди ходить. Інна зайшла в кімнату. Стіни тут були викрашені в ніжний блакитний колір, на вікнах білі занавіски, а біля кроваті тумбочка. Антон лежав з відкритими очима та дивився в сторону вікна. Біля нього щось робила медсестра.

• Антон… синочок… - мати підійшла ближче до постілі.
• Мама… - тихо відповів Антон. – Що трапилось? Чому я тут? І… де я взагалі?
• Ти в лікарні синочок, в Ізраїлі. Ти в аварію попав дуже велику, прийшлося везти тебе сюди, до кращих лікарів.
• Скільки я тут вже лежу?
• Довго синку, дуже довго… кілька років.
• Господи, кілька років… так довго… як там Коля? Мабуть вже переженилися всі без мене, а я лежу тут.

Інна зрозуміла, що тут щось не так.

• Антончик, а ти що, нічого не пам’ятаєш?
• Пам’ятаю… а що я не пам’ятаю?
• А що останнє ти пам’ятаєш?
• Нууу… як я хотів влаштуватись на роботу… ааа… як я попав в аварію?

Мати зрозуміла, що син не пам’ятає нічого років сім, це було дуже їй на руку.

• Ти поїхав влаштовуватись на роботу, а маршрутка, на якій ти їхав попала в аварію, було багато жертв, але ти вижив. Прийшлося везти тебе сюди, бо наші лікарі могли б тебе не врятувати. От так ми тут і опинилися і ось тільки сьогодні ти вийшов з коми.
• Мамо, скільки ж грошей ти в мене вложила?
• Синочок, не хвилюйся, я ж ради тебе останнє віддам.
• Мамо, я як вийду звідсіль, я обов’язково влаштуюсь на роботу і буду віддавати тобі гроші.
• Не хвилюйся, Антончик. Ти в першу чергу вилікуйся, а потім подивимося що буде. Я тебе влаштую директором над ательє. Я відкрила тут дві нові лінії одягу, так що будеш мені допомагати. Ото буде саме краще.
• Добре, мамо.

Антон поглянув за матір, там біля входу стояв Нісан. Мати помітила це.

• Ой, синочок. Поки ти був в комі відбулося ще дещо важливе в моєму житті. Познайомся, це Нісан, мій коханий чоловік.

Нісан протягнув руку Антону, Антон пожав її.

• Ти заміж вийшла?
• Ще не вийшла, але через 4 місяці вийду. Добре що ти прокинувся, тепер і ти погуляєш на маминому весіллі.
• Я дуже радий за вас. І за тебе мамо дуже радий, слава Богу ти знайшла своє щастя. Ти ж щаслива?
• І ми щасливі, дуже щасливі, особливо я щаслива, що на кінець таки ти вийшов з коми, моє дитя, мій синочок любимий. – Інна заплакала, взявши руку Антона в свої долоні.
• Мам… ну… мама, не плач. Ну чого ти? Все ж добре.
• Я від щастя сину. – Інна витерла сльози. – Ну що ж, я зараз сходжу до лікаря та дізнаюся, що нам далі робити, а ти постривай.

Інна пішла, а Нісан з Антоном почали розмовляти. Вона зайшла в кабінет до лікаря.

• Ну що я вам можу сказати? Ми сьогодні обслідували його, все стабільно, окрім пам’яті. Він не пам’ятає приблизно 7-8 років, але є шанс, що згадає, ви головне розповідайте йому все, що було, показуйте йому фотографії, відео, пісні, що мали для нього значення. Ми подержимо його тут ще з неділю, а далі на ваш вибір, або ще деякий час під наглядом лікарів, або беріть його додому та раз в день потрібно буде приходити в лікарню на огляд.
• Я заберу додому, все ж таки дома краще.
•  Як забажаєте.

Мати заповнила деякі документи і вже через неділю Антон був вдома. Він дуже схуд за час в комі, погано ходив. Мати поселила його в кімнату на другому поверху рядом з її спальнею, так щоб балкон теж виходив на море. В кімнаті стояла широка кровать з шовковою білизною, рядом з нею тумбочка з нічним світильником, напроти на стіні висіла плазма, а під нею стояв стіл з комп’ютером. На балконі стояв столик і два стільці, на ньому стояв вазон з квітами. Вранці Антон прокинувся, вийшов на балкон і вдихнув тепле, солоне повітря Середземного моря. Це було дуже приємно і йому сподобалося. Він подумав як же буде далі? Скільки часу утрачено, годи вже не молоді, а ні сім’ї ні дітей немає. Він пішов на перший поверх до матері. Мати робила бутерброди з шинкою, салатом і сиром, кавоварка варила каву. Нісан сидів за столом і дивився новини.

• О, Антончик, доброго ранку, сідай за стіл, поснідаємо. – запросив Нісан.
• Ти будеш каву чи чай? – спитала мати.
• Каву… - сказав Антон.

Інна налила кави в чашки, поставила ще одну тарілку на стіл перед Антоном. Потім поставили бутерброди і якийсь салат з морепродуктами.

• Ну що, синок, сьогодні у нас заплановано цікавий день, ми поїздимо по деяких цікавих місцях Тель-Авіву, а завтра поїдемо в Єрусалим. Так що їж добре, бо цілий день будемо в дорозі.
• Класно.
• Я зараз часок попрацюю по роботі, щоб не відволікатися пізніше, а ви збирайтесь.

Всі поснідали, зібралися і поїхали на екскурсію. Першим ділом вони поїхали на міський пляж, бо Антон не був ніколи на Середземному морі. Вони з задоволенням поплавали в чистій воді, крізь яку видно було оксамитовий пісок з рідко пропливаючими медузками та рибками. Потім всі поїхали в сафарі-парк Рамат-Ган , де отримали масу задоволення. Тварини, що на одній частині жили вільно, заглядали в автомобіль, підходили близько до них так, що можна було погладити. А в другій частині зоопарку держали хижаків та великих тварин в клітках і вольєрах. Тут був поважний лев зі своєю гордою левицею, в воді ніжились на сонці бегемоти, Жирафи витягали свої довгі шиї з вольєрів, все норовили схопити когось своїми довгими хоботами слони. Після зоопарку вони поїхали до парку Яркон. Тут вони побродили по гарних стежках серед різних дерев та галявинок з зеленою травою. Покормили хлібом качечок в ставку, послухали різні концерти, що влаштовували міські музикальні групи, поїли морозива, відвідали ботанічний сад з рідкісними видами рослин. Так пройшов цілий день, ввечері вони поїли в ресторані недалеко від дому, а вдома всі моментально заснули тільки-но добравшись до кроваті. На слідуючий день вони з’їздили до Єрусалиму. Першим ділом вони відвідали стіну плачу. Вона була збудована з величезних каменів ще за царя Ірода і тяглася п’ять кілометрів. Біля неї було дуже багато людей, в основному туристів. Ця стіна дуже важлива для єврейського народу, з усього світу вони їдуть сюди, щоб помолитися. Інна з Нісаном теж помолились, а потім всі написали записки з бажанням і примостили їх в стіні.