13 розділ

Тим часом в середині квітня у Насті народився ще один син, вона назвала його Антоном. Відчуття нового материнства примусило її почати посміхатися. Маленький Антончик ріс життелюбивий, і був схожий на батька. Коли Настя заходила до кімнати та підходила до його ліжечка, він починав посміхатись, материнське серце не витримувало і Настя теж посміхалася йому, брала його на руки, розмовляла з ним. Тоді настала золота осінь, Віолетта пішла в школу. Тож Насті зовсім було ніколи горювати, при чому треба було кормити та одягати дітей, то ж вона набрала ще сотню курей, завела кролів. Продавала м’ясо, яйця та овочі, з того і жили. Видобуток був не великий, але все ж таки на комунальні та одежу хватало, основна їжа була з огороду та власної живності. Горе-бабуся приїхала раз з Ізраїлю, коли дізналася про народження онука, на хрестини. А потім в звичайному режимі, рідкими дзвінками та посилками. Життя продовжувалось, життя текло…

Одного дня Інна Володимирівна сиділа на балконі власного будинку, який купила після переїзду в Ізраїль. Вона пила прохолодну піна-каладу, сидячи в ротанговому плетеному кріслі, одягнута в легкий білий  сарафан. Світло-салатові легенькі шторки ледве колихав вітерець. Інна дивилася як піщаний берег омивають бірюзові хвилі Середземного моря. Пройшов вже майже рік, як вона сюди переїхала. Тут на її плечі лягли чиїсь теплі масивні руки. Вона при закрила очі і усміхнулась. Руки опустилися нижче на груди, а до шиї приторкнулися гарячі губи.

• Нісан, припини. – усміхалася Інна.
• Як можна припинити насолоджуватися райською квіткою? Сам Бог дав мені тебе, а я не можу не прийняти божі дари.
• Нісан, пішли снідати. Годі вже.
• Чим мене сьогодні побалує моя рибка?
• Салатом капрізе і свіжою бринзою до кави.
• Ммм, кожен ранок кращий за минувший. Коли ти сьогодні будеш вільна?

Інна поставила на стіл тарілки і насипала в них салату, налила кави в чашки і поставила порізану акуратними скибочками бринзу. Сіла навпроти чоловіка.

• Як завжди після сьомої вечора буду вільна. В тебе є якісь плани?
• Так, пропоную сьогодні сходити до ресторану, як ти на це дивишся?
• Дивлюсь з інтересом. А що за ресторан?
• Зходимо в Далида. Це затишне місце з гарною кухнею.
• Значить в Далида. Давай на восьму годину.
• Давай, я зайду за тобою о восьмій.
• Добре. А тепер можна я порелаксую на балконі?
• Тепер можна, квітка моя.

Інна помила посуд за ними та пішла на балкон. Нісан почав збиратися по справах. Він підійшов до Інни, поцілував її, попрощався та пішов. Інна запустила ноутбук, попрацювала півтори години, а потім продовжила відпочинок.

Нісан чоловік сорока дев’яти років, смуглявий і має темне густе волосся, середнього зросту. Має свою власну справу, з грошима проблем немає, гарний коханець, що Інну цілком влаштовує. З жінкою в розводі, у нього є двоє дітей, син та дочка, жінка кинула його з дітьми та поїхала в Лівію з новим коханцем. Живе Нісан в п’ятикімнатній квартирі в багатоповерхівці в центрі Тель-Авіву. Добрий чоловік, ласкавий, коли його не чіпати, але дуже строгий і буває не справедливий (дуже рідко) з своїми працівниками.

За кілька років після того як справи Інни рухнули вниз, все знову налагодилося. Інна розширила асортимент і стала працювати на відстані. Іноді їздила на батьківщину по справам, але в основному там у неї був директор, який займався ательє. На батьківщині працювала ціла сіть працівників, а Інні тільки капали гроші на рахунок. Все чим вона займалася, це тільки контроль за роботою фірми та трата грошей на свої потреби, та невеличка частина на внуків. Інна постійно обновляла свій гардероб новими, модними речами; в її легковому парку було 4 машини, нових, дорогих машин; Їла вона зазвичай в ресторанах, тільки іноді могла приготувати собі легкий сніданок; Відвідувала різні концерти, фестивалі, покази – в цілому жила в своє задоволення. Після переїзду, приблизно через місяць на якомусь концерті вона познайомилася з Нісаном. Відтепер вже майже рік вони зустрічаються. Приблизно п’ять місяців назад Нісан попросив Інну стати його дружиною законно та перед богом. Для Інни це було несподівано, але вона дала згоду. Перш за все потрібно було познайомитися з мамою та батьком Нісана, але все ніяк не вдавалося їм організувати зустріч. Тож зустріч з пані Фейге та паном Рахамим відбулася не відразу. Аж ось прийшов цей день.

Інна вдяглась у чорне довге плаття з відкритою спиною, обула лакові босоніжки на високих підборах, зверху темна прозора накидка. Нісан заїхав за нею ввечері. Вони поїхали в другий кінець міста, де жили батьки Нісана. Під’їхавши до воріт вони зупинились. Через кілька секунд ворота самі почали відчинятися. Вони в’їхали на територію і рушили по дорозі мимо дерев. Через 200 метрів вони доїхали до галявини, на якій розташувався величезний будинок, перед ним був майданчик з фонтаном, а по бокам доріжки в різні боки квітники з розами та іншими квітами. Вони зупинили машину біля входу в будинок, Нісан вийшов, обійшов машину та відкрив двері зі сторони Інни та подав їй руку. Інна дала свою руку та граціозно вийшла з автомобіля. В цей час на порозі стояла прислуга. Пара піднялася по сходам до дверей, прислуга поздоровкався та відкрив перед гостями двері. Вони ввійшли в хол, тут все сяяло багатством і шиком. Сходи наверх виблискували чистотою, вздовж холу до великої зали стояли мармурові статуї та горщики з живими квітами. Вони пройшли до зали, тут стояв довгий стіл накритий атласною скатертиною кремового кольору. Стіл був накритий на десять персон. Для кожного стояв срібний келих під вино, та срібні столові прибори, скляний стакан під пиття, лежали серветки, посередині стола ваза з фруктами та блюдо з солодощами. Інні дуже сподобався стиль в будинку, видно було, що господарі люблять розкішне життя. З лівої сторони був вхід в кімнату, звідтіля вийшли люди. Це була сім’я Нісана. Батько заговорив:

• Ласкаво просимо в наш дім, Я батько Нісана Рахамим, це моя дружина Фейге. Нісан наш старший син, а це середній син Хаім, це його дружина Сара і його син Давид. А це наша молодша дочка Фріда, ще поки живе з нами. Ось це Мірьям - донька Нісана і Міхаель – син Нісана. Так сталося, що Дана – мати Мірьям і Міхаеля, покинула сім’ю коли діти були ще малими, але вони виросли на гордість батьку та всій сім’ї. Все це в минулому, так що не будемо ворушити минуле. Ви Інна, так?
• Так, мене звати Інна.
• Ну що ж прошу Вас до столу.