11 розділ

Був тихий серпневий ранок, близько сьомої години. Дівчата готували сніданок, накрили в альтанці стіл скатертиною, розставили п’ять тарілок, на чотири дорослих і Віолетту, молодших дітей покормили окремо. Посеред столу стояв чайник з кип’ятком і заварник з заваркою, в скляному високому блюдці був рафінад, стояло мілке блюдце з кількома скибочками лимону, колба з вареною кавою. Ліля принесла з кухні сковороду з жареними яйцями та розклала по тарілкам, дівчатам та Віолці по одному, а Чоловікам по два. Настя розложила сосиски в тій же кількості. Окремо стояла тарілка з порізаними грушами і оладки в цукровій пудрі. Менших дітей посадили на одіяло на траві рядом з альтанкою та насипали їм цяцьок, щоб бавились. Коли прийшли чоловіки , всі сіли та приступили до трапези. Поївши, та почаювавши Коля вивів авто з гаража, а Антон взяв деякі речі з будинку. Дівчата зібрали їм в дорогу їсти та пити. Антон поцілував дітей та Настю. Віолетта спитала:

• Татку, ти знову їдеш грошики заробляти?
• Так, сонечко, як завжди.
• Ти надовго їдеш?
• Не надовго, я ввечері вже й повернусь додому.

Віолетта пройшлася два метрі назад, та тут же повернулася до татка і сказала:

• Таточку, я не люблю коли ти їдеш кудись. – в очах появилися слізки.
• Принцеска моя, я ж повернуся сьогодні ж. Чого ти?
• Не їдь сьогодні нікуди, оставайся вдома, таточку.
• Не можу, сонечко, я ж повинен заробляти гроші, для тебе, для мами.
• Мені не треба, татку, краще оставайся вдома.
• А твої братики? Їх же треба ростити.
• Так їх мама ростить.
• А татко, що ж не ростить? – сказала Настя. - Татко грошики заробляє, щоб його принцеса і принци були гарно вдягнені, та морозиво їли та цукерки. Ти ж любиш цукерки, Віолка?
• Люблю.
• То ж не плач, тато з’їздить по справам та повернеться, та привезе тобі цукерок. Добре?
• Добре.
• Не будеш плакати?
• Не буду.
• Ну все поцілуй татка і усміхнися.

Віолетка поцілувала Антона і злегка усміхнулася.

• Ну от, бачиш, коли посміхаєшся то стаєш гарнюня. Жди мене, я ввечері повернуся.

Віолка кивнула головою та побігла до дітей. Настя теж обійняла Антона та поцілувала мовивши: повертайся скоріш. Коля з Антоном сіли в автомобіль і поїхали в Херсон на закупку овочів. Ліля з Настею пішли до альтанки та прибрали її після сніданку. Потім одягли дітей, сіли в Лілин автомобіль та одвезли їх в дитячий садочок. Приїхавши додому Ліля по доглядала за розарієм, потім розмістилася біля басейну на лежаку в купальнику, з якимсь холодним коктейлем та ноутбуком. Настя покормила птицю, собаку та кішку. Потім посапала в огороді та прийнялася в’язати деякі речі, не на замовлення, а просто, щоб були в наявності. Об одинадцятій годині дня Лілин телефон задзвонив. Вона взяла слухавку.

• Так, це я… Мій… - після недовгої паузи вона привстала з лежака. – Що? Як?.. Куди їхати?.. – потім вона кинула телефон та підбігла до Насті.
• Настя… Коля з Антоном попали в ДТП…
• Господи! – Настя по бліднішала, в душі похололо. – Вони живі?
• Живі, збирайся їдемо в лікарню.

Вони швидко вдяглися, взяли гроші та документи і поїхали в лікарню. Приїхавши, пішли в приймальне відділення. Жінка на черговому посту розказала:

• Так, прийняли ми двох з ДТП. Одного в травматологію повезли, він зразу був без свідомості, але в швидкій прийшов до тями. А другого відразу на операцію, там по серйозніше ситуація.
• А хто з них де?
• Так… В травматології Микола Кащенко, в реанімації Антон Конашенко.

Дівчата побігли по відділенням. Головний лікар не пустив їх відразу. Він ввів їх у курс події.

• ДТП сталося за участю кількох авто. Вони їхали по своїй полосі, а з другої сторони по зустрічній почав обганяти на маршрутці водій. Сталося зіткнення. Постраждало 17 людей. Водій маршрутного автобуса відразу насмерть, дев’ять людей з травмами ще троє відбулися легкими подряпинами. Один автомобіль злетів в кювет, та завдяки ременям безпеки зостались цілі, тільки чуть забились. Ви чиї родичі?
• Антон Конашенко і Микола Кащенко.
• В мікроавтобусі були?
• Так.
• Ситуація така. Микола Кащенко зараз в травматології, у нього закрита черепно-мозкова травма, переломи лівої ноги в двох місцях, руки, забої м’яких тканин по тілу, розсічення на лиці. Він зараз в травматології, спить. Ви йому хто?
• Його жінка.
• Ви придбайте все що я вам напишу по списку та приїжджайте сюди. А ви хто? – звернувся лікар до Насті.
• Я жінка Антона Конашенко.
• Тут ситуація по серйозніше. Пройдемо до мене в кабінет.

Лікар з Настею пішли в кабінет, Ліля побігла за речами. Він сів за стіл і рухом руки попросив Настю присісти на стілець біля столу.

• Антон Конашенко, ваш чоловік, у вкрай тяжкому стані. У нього численні забої по всьому тілу, і переломи, відкрита черепно-мозкова травма. Нам вдалося зупинити внутрішню кровотечу та привести його до більш стабільного стану, але він зараз підключений до апарату і самостійно не дише. Шанси жити не великі, але вони є, тридцять п’ять відсотків, що він буде жити, але приготуйтесь до того, що потрібні будуть гроші, не малі гроші. Ті препарати, що потрібні йому коштують не мало. В день треба буде вколоти йому уколи на, приблизно, вісімсот гривень та ще капельниці постійні та перев’язки. В цілому… дуже дорого…
• Я знайду гроші, лікарю, - Настя була бліда, очі широко відкриті. – головне верніть його до життя.
• І ще… є вірогідність, що він зостанеться інвалідом. Може кульгати.
• Головне, щоб вижив, останнє ми переживемо.
• Зараз заповніть форму, та йдіть в аптеку, оплатіть хоча б на три дні медикаменти. Та придбайте речі по цьому списку. І готуйтесь до операції. Якщо за три дні організм почне приходити в норму, то на четвертий треба буде зробити операцію, поставити в ногу спиці, так як одна кістка роздроблена.
• Скільки грошей?
• Приблизно тридцять тисяч гривень… І ще… Лікування буде затяжним.
• Я знайду… я буду ждати… я зроблю все, що треба. – голос Насті затремтів і з очей полилися сльози.