9 розділ

Пів року після весілля молоді жили спокійно і щасливо. Настя була вагітна вже на шостому місяці. Якось на роботі сидівши за комп’ютером щось заболіло в животі. Зразу не дуже, та притихло. А потім різка та сильна біль скрутила її. Вона держачись за живіт якось вийшла з кабінету і спробувала дійти до виходу, але впала на коліна від слабкості. Тут її побачила Анна Сергіївна.

• Настуся, що з тобою?! – жінка підбігла до Насті.
• Болить, дуже болить. – в сльозах простогнала Настя.
• Антооон!!! Господи, Антон швидше йди сюди!

Антон швидко прибіг до Насті, Анна Сергіївна вже набирала телефон швидкої допомоги. Антон переніс Настю в кабінет начальника на тапчан. Швидка приїхала за 10 хвилин. Настю забрали і відвезли до лікарні. Антон поїхав з нею. Її швидко обслідували і повезли до операційної. Операція тягнулася півтори години. Лікар вийшов до Антона.

• У вашої жінки виникла маточна кровотеча, нам вдалося зупинити її, але тепер є загроза викидню, тож ми кладемо її на збереження до самих пологів. Від чого виникла кровотеча, нам не ясно, де працює ваша жінка?
• Комірником, за комп’ютером працює.
• Вона піднімала щось тяжке?
• Ніколи! Я не дозволяю їй нічого піднімати тяжче телефону чи легкої жіночої сумочки, яка важить з пів кіла. Вона ж вагітна.
• Тоді ми не знаємо відкіля виникла кровотеча. Вона повністю здорова, тяжкого не підіймала, пошкоджень ніяких немає. В цілому причини для того відсутні.
• То ж чим ви будете її лікувати, якщо не знаєте причин?
• В основному вітамінами і вона буде під нашим наглядом, щоб, якщо щось трапиться, ми встигли надати їй поміч, щоб зберегти дитину.
• Добре, що робити мені?
• Ви підійдіть в реєстратуру і заповніть карточку, що Вам там видадуть, а потім з картою зайдіть в мій кабінет.
• Добре.

Антон сходив додому і приніс речі необхідні Насті для перебування в лікарні. Потім лікар відправив його додому. Через добу Настя прийшла до тями і її перевели з реанімації в терапію. Антону повідомили про це і він одразу прийшов до неї. Антон зайшов в палату. Настя побачивши його усміхнулась втомленим обличчям. Антон присів на край ліжка.

• Привіт зоре моя.
• Привіт, коханий.
• Ти мене так налякала.
• Я й сама себе налякала.

Антон поцілував її руку притуливши до своєї щоки.

• Головне, що дитинка ціла.
• Доця.
• Доця? – спитав Антон.
• Так. При обслідуванні робили узі. У нас буде донечка.
• Віолетта, - усміхнувшись сказав Антон. – давай назвемо її Віолетта?
• Чому саме Віолетта?
• Гарне ім’я, тобі не подобається?
• Подобається, хай буде Віолетта.

Вони розмовляли ще довго, поки не стемніло. Аж потім Антон пішов січневим вечором додому, де ждав його Петрович.

28 квітня народилася Віолетта. Антон разом з друзями і колективом з роботи зустрічав Настю з донею з родильного дому.  Насті подарували багато квітів. Від колективу подарували дитячу ванночку і всякі дрібнички для купання. Ліля подарувала гарне блакитне платтячко на новонароджену дитинку і ще пару одежинок. Друзі Антона дарували просто гроші в конверті та набір для душа Насті. Вони разом приїхали додому де Антон приготував кілька салатів та бутерброди, картоплю на гарнір. Він швидко накрив стіл. Маленьку доцю переодягли та поклали в колиску. Самі вони компанією гарно посиділи за столом, бажаючи дитинці здоров’я, а батькам терпіння.

Через місяць Віолетту охрестили в церкві. Кумою була, звісно, Ліля, а кумом Коля. Віолка була спокійною дитинкою, по ночах добре спала, майже не плакала, росла здоровою і міцною. Лихий час минув в сім’ї. Антон ходив на роботу, Настя займалась домашніми справами і донькою. Але через 3 місяці лихо знову підійшло до них.

Ввечері Настя як завжди заходилась годувати Віолу. Манюня їла погано і часто  плакала. Настя покупала її і уклала спати, Віолка не засипала, крутилася і плакала. Настя першим ділом поміряла температуру, на градуснику показало 38,7 градусів. Настя захвилювалася, дала донечці дитячий жарознижуючий сироп. Віолка через 20 хвилин чуть-чуть притихла і заснула. Настя посиділа біля колиски ще пів години, а потім перебралася до постелі і заснула.

І Антон і Настя швидко підірвались серед ночі з постелі через гучний і різкий дитячий плач. Віола плакала аж кричала. Настя включила нічник. С кроваті сплигнув Петрович і, дивлячись в бік колиски, дико зашипів, шерсть на спині і хвості стала дибки. Настя підбігла до Віолки і взяла її на руки, а манюня була гаряча і мокра. Поміряли температуру, вона була аж 39,9.

• Та що ж це діється, Антон, йди заводь машину, їдемо в лікарню.

Настя швидко одяглась в плаття. Загорнула доню в одіялко, взяла документи та вибігла на вулицю. Вони поїхали в лікарню. В прийомному покої було декілька чоловік. Лікарі глянули на дитину і прийняли їх без черги. Швидко відправили в реанімацію де зробили укол для зниження температури і взяли аналізи. Батьки ждали біля входу в реанімаційне відділення. Через пів години вийшов лікар і почав розмову:

• Температуру ми збили до 37.3 і поставили очищаючу капельницю. Дитина заснула. Аналізи ніяких порушень не показали, так що підождемо до ранку, а там вийдуть на роботу лікарі і зробимо більш обширний аналіз. Потім стане ясно в чому проблема.
• Лікарю, що треба зробити нам?- спитала Настя.
• Ви оставте контактні дані та йдіть додому, поспіть, а вранці приходьте на 8.00. Обслідуємо її і буде видно, що робити далі.

Антон і Настя поїхали додому. Зайшовши в квартиру вони сіли на кровать, чуть помовчали. Антон подивився на годинник.

• Вже 3.30 годин ранку. Лягаємо спати, бо через 3,5 години вставати треба. Я завезу тебе до лікарні, а сам поїду на роботу, добре?
• Звісно…

Вони полягали. Тільки-но закрили очі, через хвилину з кухні почувся звук, наче щось розбилося. Вони повставали та побігли туди. Увімкнувши світло, вони побачили на долівці розбитий горщик з квіткою. Всі квіти стояли на підвіконні, але цей був розбитий по центру кухні, а рядом з ним лежала Віолина соска. Антон з Настею переглянулися.

• Як горщик опинився аж на центрі і звідкіля тут Віолкина соска, яку ми зоставили в лікарні?
• Ти оставила її в лікарні?
• Так…
• Може ти хотіла оставити, та забула? Все таки втомлена і на нервах.
• Можливо…