6 розділ

День був знову сонячний та теплий. Робота в складі кипіла. Але прийшов час обіду. Настя збиралась йти на обід, тут в двері хтось постукав, вона підвела очі, двері відчинились і в кабінет зайшов Антон. Він закрив двері  і наблизившись до Насті мовив:

• То що ти писала про рай? Я тут.

Настя дивилась прямо в очі. Антон обійняв її за плечі і торкнувся губами Настиних губ, потім поцілував її дуже палко. Настя впала у прірву почуттів, по тілу розлилось приємне тепло, на плечах вона відчула міцні гарячі руки Антона і відчула аромат його тіла. Тепло ставало все гарячіше і Настя відчувала, що хоче Антона цілком і повністю. Вона забула про все. Антон вже горів і все на світі стало не важливим, все що йому було потрібно це Настя. Він продовжував цілувати її губи, шию, плечі. Бретельки спали з її пліч, бюстгальтер спустився вниз оголив груди. Настя зловила себе на думці, що вона робить щось безсоромне, заборонене, але вона настільки запалилася, що їй стало однаково. Тут Настя сказала:

• Антон, двері.

Антон швидко закрив двері на внутрішній замок і повернувся до Насті. Продовжив вкривати її поцілунками, однією рукою він гладив груди, а другою держав її за ніжку ближче до стегон. Настя знімала на ходу з Антона спецівку, одягу зоставалось на них все менше, збудження росло все більше. Їх тіла згорали вогнем кохання. Вони потопали в океані пристрасті, відчуваючи все нові і нові приливи. Кожна хвиля накривала їх з головою, бистріше і бистріше і тут одна велика цунамі накрила їх обох. Після цього настав штиль. Вони лежали просто на підлозі, на спецівках. Час обіду вже підходив до кінця.

• Боже, я з ума зійшла. Треба вдягатись. – сказала Настя і почала вставати, та Антон потягнув її до себе, дивлячись в очі спитав:
• Ми зустрінемось сьогодні?
• Сьогодні ввечері я зустрічаюсь з подружкою. Завтра вже.
• Я постараюсь не вмерти за довгий час без тебе.
• Не вмреш. – Настя засміялась і встала, почала одягатись. Антон теж швидко одягнувся.
• Скоро зустрінемося. – сказав Антон і поцілував Настю в губи. Відкривши двері Антон вийшов з кабінету. Настя посидівши, подумавши продовжила працювати.

День підійшов до кінця, Антон провів Настю додому. Поцілувавши на прощання він пішов до себе. Настя зайшла в квартиру і швидко подзвонила Лілі.

• Ліляяяяя, таке було! Таке булоооо!
• Зараз прийду, став чайник.

Ліля прибігла швиденько. Настя розповіла їй за пригоду.

-Ну ти, подружка, видала… Ні ну то добре конечно, але якось дуже швидко. Не боїшся, що скористується і покине? Ти ж його не знаєш толком?

- Ой, подруго, не знаю. Що думати, в голові рій думок, і боюсь і щаслива в одночасно. Зараз думаю, що начудила поспішивши, але ж як мене до нього тягне, Ліля.

- Влюбилася таки…

- Може й так, якось… в голові халамид.

Антон зайшов додому в настрої. Мати зустріла його.

• Привіт, синочка. Ти пізнувато якось, вже пора сідати за вечерю.

Антон поцілував матір. – Привіт, мамо. Встигнемо повечеряти.

Швидко гайнув в кімнату, перевдягнувся в домашній одяг, спустився в столову, помив руки і сів за стіл де вже ждала мати. Вона дивилась на сина і усміхалась з подивом. Антон сказав:

• Що у нас сьогодні на вечерю? Ага, галушки с м’ясом та сметанкою, мммм, та ще й з грибочками. Степанівна як завжди на висоті!

Антон швидко почав уплітати галушки. Доївши він подякував Степанівні, зробив собі чаю і побіг до альтанки, прихвативши з собою ноутбук. Він приєднав навушники і сидів слухав музику. Через 5 хвилин прийшла мати і стоячи сперлася ліктями на стіл підперши підборіддя долонею. Антон зняв навушники та подивився на матір.

• Що робиш сину?
• Та ось музику слухав, в контакті листаю паблік. – сказав Антон усміхаючись.

Мати дивилась на сина, а в сина на лобі написано було, що він щасливий.

• Що трапилось? – спитала мати чуть посміхаючись.
• Та нічого, все добре.
• Я спитала, що трапилось, а не як справи. Таки щось трапилось, розповідай давай.
• Та може й трапилось, а може й ні.
• Антон, я тебе знаю довше за всіх, все твоє життя, а до того 9 місяців в животику.
• Ну…
• В тебе з’явилася дівчина?
• Може й з’явилася. – Антон сяяв усміхаючись.
• Мій син закохався… - мати усміхнулась більше. – Хто ж та царівна? Скільки їй років, як звати? Хто її батьки?
• Вона гарна і порядочна дівчина. Настя. Їй 23 роки. Працює у нас на складі комірником. Сирота. Що ще сказати?

Лице Інни помітно змінилося, усмішка з лиця пропала. Вона випрямилась і присіла на лавку. Потім мовила:

• Вже все сказав. В злидню впаявся!!

Антон перестав посміхатись ,подивився на матір з розчарованим поглядом:

• Мам… вона не злидня.
• І яка ж у неї зарплатня?
• Я не питав яка у неї зарплатня, мені це не важливо.
• Приведеш злидню додому і буду я Вас обох кормить.
• Мамо!
• У тебе совість є?
• Мам, ну що ти…?
• А потім ти будеш на роботі, а вона почне ходити на ліво, родить тобі нагуляних дітей. А потім розведеться з тобою і відсудить у тебе мої гроші!
• Мамо! Досить вже! Ти навіть її не знаєш, а ллєш на неї брудом!
• Знаю я цих інтернатовських, вони всі..
• Вона не інтернатовська! ЇЇ батьки загинули в ДТП, коли їй було 10, а виховувала її бабуся! До 17 років! Вона порядна дівчина, сумлінно працює, має гарну репутацію, на роботі всі її люблять.
• Все одно вона злидня, комірники багато не получають. То вона тобі нарозказувала, що вона така порядна? Щоб з нею зробила баба сама, коли лише до 17 років жила, а потім?
• А потім закінчила технікум і одразу влаштувалася сюди на роботу, де гарно себе зарекомендувала. Погана людина на такій посаді не вдержиться.
• На складі?! Та хто там буде нормальний працювати? Тільки проститутки і пияки! І ти туди ж, та ще й в проститутку влюбився!