Зранку Настя прокинулась тяжко. Дуже хотілось спати. А на вулиці було злегка прохолодно. Небо затягнуло хмарками, де-не-де падала капля дощу. Петрович ліниво потягнувся на кроваті, сплигнув та пішов до кухні, Настя пішла до душу. Потім зварила каву, зробила тости, насипала Петровичу корму й налила водички. Кіт згриз кілька хрумчиків, сів, подивився на Настю, ліниво позіхнув та залізши на кухонний диванчик ліг та знову заснув. Настя допила каву, пішла вдягла джинсові брюки, футболку та трикотажну олімпійку, взула кеди, накинула сумку через плече підмалювала губи та брови.
І вийшла з квартири. По дорозі на роботу вона дрімала в маршрутці. Людей, що заходили в автобус, не рахувала. Антон на роботу прийшов раніше і ждав Настю біля входу на лавці. Настя підійшла воріт і побачила гарні, але втомлені зелені очі, та і її сині очі не дуже відрізнялись жвавістю. Антон усміхався, промовив:
Вони допили каву та розійшлись по робочим місцям. День тягнувся довго, робота йшла якось мляво, дощик то моросив то переставав та де-не-де пускав каплю. На вулиці було свіжо, клієнтів на складі було не багато. Тому вантажники часто стояли без діла. Настя куняла в кабінеті за комп’ютером, вносячи потихеньку накладні в базу. Анна Сергіївна сиділа почти без діла сьогодні. Вона вже все всюди повбирала та сиділа на лавці в’язала спицями якусь одежинку для внучки. До неї підійшла Настя та сіла рядом. Через пару хвилин прийшли і хлопці. Анна Сергіївна дивлячись то на Настю, то на Антона промовила:
Всі тільки чуть-чуть посміхнулись. А потім почали розходитись хто куди. Зосталися Антон, Настя і Анна Сергіївна.
Настя встала з лавки та хотіла вже йти, а Антон слідом. Тоді Анна Сергіївна додала:
Анна Сергіївна продовжувала в’язати, а Настя пішла до кабінету. Антон догнав ії, перегнав та пішов повернувшись до неї лицем.
Вони обмінялись номерами. День промайнув швидше, бо після обіду дощик перестав йти і стало більше клієнтів. Антон швидко прибіг додому. Забіг в кімнату, за 5 хвилин сходив в душ. Мати не встигнула йому й сказати нічого. Коли він вже вибігав з дому мати запинила його:
Мати тільки стояла кліпала очима в недоумінні. Вчора був як не тут. Сьогодні біжить кудись звідсіля. Що з сином?
Настя мовби й проснулась і по дорозі додому їхала в думках, настрій був гарний, веселий. Вона думала про Антона. Він її настільки вразив, що думки були лише про нього. А їй так хотілося вже бути не самою, знайти свою половинку, покохати, вийти заміж та народити дітей. Може Антон і є той самий, її будучий коханий чоловік? Додому прилетіла мов на крилах. Зайшла в квартиру, її зустрів кіт:
Настя побігла на кухню насипала Петровичу корму. Потім швидко збігала в душ, висушила волосся феном, одягла зелене плаття до коліна з рукавами на три четверті, капронові тілесні колготки. Підвела очі олівцем, брови, нафарбувала губи легкою помадою. Вже було 18,55. Настя набрала Лілю.
Настя відключила виклик. Відразу ж подзвонив Антон: