Крізь випробування долі

4 розділ

Зранку Настя прокинулась тяжко. Дуже хотілось спати. А на вулиці було злегка прохолодно. Небо затягнуло хмарками, де-не-де падала капля дощу. Петрович ліниво потягнувся на кроваті, сплигнув та пішов до кухні, Настя пішла до душу. Потім зварила каву, зробила тости, насипала Петровичу корму й налила водички. Кіт згриз кілька хрумчиків, сів, подивився на Настю, ліниво позіхнув та залізши на кухонний диванчик ліг та знову заснув. Настя допила каву, пішла вдягла джинсові брюки, футболку та трикотажну олімпійку, взула кеди, накинула сумку через плече підмалювала губи та брови.

  • Петрович, до вечора.

І вийшла з квартири. По дорозі на роботу вона дрімала в маршрутці. Людей, що заходили в автобус, не рахувала. Антон на роботу прийшов раніше і ждав Настю біля входу на лавці. Настя підійшла воріт і побачила гарні, але втомлені зелені очі, та і її сині очі не дуже відрізнялись жвавістю. Антон усміхався, промовив:

  • Доброго ранку чарівному, синьоокому комірнику.
  • Доброго ранку, зеленоокому вантажнику. – Настя мельком глянула на Антона і почервоніла.
  • Я зробив тобі кави. – Антон подав кружку Насті.
  • Взагалі я пила вже каву сьогодні, але зараз друга порція не завадить.
  • То на здоров’я.
  • Спасибі. – Настя зробила ковток кави, подивилася на Антона. - Я жах як не виспалася. – сказала вона і усміхнулася. Антон теж посміхався і відповів:
  • Я теж.

Вони допили каву та розійшлись по робочим місцям. День тягнувся довго, робота йшла якось мляво, дощик то моросив то переставав та де-не-де пускав каплю. На вулиці було свіжо, клієнтів на складі було не багато. Тому вантажники часто стояли без діла. Настя куняла в кабінеті за комп’ютером, вносячи потихеньку накладні в базу. Анна Сергіївна сиділа почти без діла сьогодні. Вона вже все всюди повбирала та сиділа на лавці в’язала спицями якусь одежинку для внучки. До неї підійшла Настя та сіла рядом. Через пару хвилин прийшли і хлопці. Анна Сергіївна дивлячись то на Настю, то на Антона промовила:

  • Настуся, чого це ти сонна така сьогодні? Наче ніч не спала.
  • Та пізно лягла, Анна Сергіївна, кіт спати не давав то я сиділа в інтернеті.
  • А кота часом звуть не Антон? – вставив своє слово Рузійович. – А то Антон теж з сонними очима сьогодні прийшов, і теж каже, що спати не хотів.
  • Та в мережі сиділа паблік читала я, - відповіла Настя, -  сьогодні висплюсь.

Всі тільки чуть-чуть посміхнулись. А потім почали розходитись хто куди. Зосталися Антон, Настя і Анна Сергіївна.

  • То ви я не пойму, разом гуляли вчора чи що? – спитала Анна Сергіївна.
  • Та не гуляли ми разом, так… попереписувались в «контакті», Антон добавив мене в друзі та написав. Я відповіла, та й затягнулося аж до півночі. І все. – відповіла Настя
  • Тю! Це мої внуки в тому «контакті» щось пишуть, читають, дивляться постійно. Я то думаю, що ви гуляли може, молоді ж.
  • Та ні, не гуляли, Анна Сергіївна.

Настя встала з лавки та хотіла вже йти, а Антон слідом. Тоді Анна Сергіївна додала:

  • А краще б гуляли, весна гарна на вулиці, ви молоді. В моє время як сподобались один одному, то гуляти ходили вечорами, а ви за «компутерами» сидите. Краще і справді гуляли до півночі.
  • Анна Сергіївна, не видумуйте.
  • Ет, молоді.

Анна Сергіївна продовжувала в’язати, а Настя пішла до кабінету. Антон догнав ії, перегнав та пішов повернувшись до неї лицем.

  • А Анна Сергіївна то й правду каже, чом би й справді нам не погуляти? А, синьоока?
  • Може й правду, зеленоокий.
  • Давай сьогодні сходимо погуляємо.
  • Ну добре, а куди гуляти підемо?
  • Можна в парк. Можна в кафе посидіти.
  • Ти пригощаєш?
  • Звісно.
  • Ну окей.

Вони обмінялись номерами. День промайнув швидше, бо після обіду дощик перестав йти і стало більше клієнтів. Антон швидко прибіг додому. Забіг в кімнату, за 5 хвилин сходив в душ. Мати не встигнула йому й сказати нічого. Коли він вже вибігав з дому мати запинила його:

  • Сину, чого ти носишся, куди ти летиш?
  • Мамо я спізнююся, нема часу на розмови.
  • Так, а поїсти? Ти ж тільки з роботи прийшов.
  • Як додому прийду поїм. Все, бувай! – і чмокнув маму в щоку та вибіг з дому.

Мати тільки стояла кліпала очима в недоумінні. Вчора був як не тут. Сьогодні біжить кудись звідсіля. Що з сином?

 Настя мовби й проснулась і по дорозі додому їхала в думках, настрій був гарний, веселий. Вона думала про Антона. Він її настільки вразив, що думки були лише про нього. А їй так хотілося вже бути не самою, знайти свою половинку, покохати, вийти заміж та народити дітей. Може Антон і є той самий, її будучий коханий чоловік? Додому прилетіла мов на крилах. Зайшла в квартиру, її зустрів кіт:

  • Петрович! Сьогодні прекрасний день! І знаєш що, Петрович? Сьогодні я йду гуляти і не з Лільою. Мене запросив на прогулянку дуже гарний хлопець. І я з превеликим задоволенням піду з ним гуляти.

Настя побігла на кухню насипала Петровичу корму. Потім швидко збігала в душ, висушила волосся феном, одягла зелене плаття до коліна з рукавами на три четверті, капронові тілесні колготки. Підвела очі олівцем, брови, нафарбувала губи легкою помадою. Вже було 18,55. Настя набрала Лілю.

  • Привіт Настуся. Що в тебе?
  • Ліля, я в такому файному настрої.
  • І хто ж підняв настрій моїй ластівці?
  • Зеленоокий чарівник, захопив мене у вир своїх очей. І через 5 хвилин я йду з ним гуляти.
  • Ухти, то ж розкажеш все як прийдеш додому.
  • А якщо буде пізно, ти ж будеш спати?
  • Хоч і вранці, все одно я буду чекати дзвінка.
  • Ну добре бачу він он йде в арці.
  • Ну удачі подружка.

Настя відключила виклик. Відразу ж подзвонив Антон:

  • Виходь принцеса, я вже під брамою твого замку.
  • Виходжу.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше