Частина перша: «Крізь час і полум’я». Розділ 1

Планетарна система: Драконів

Планета: Калья

Простір на самій межі планетарної системи Драконіс здригнувся, наче його пробив невидимий клин. На мить чорне полотно космосу розверзлося суцільним згустком енергії, і з тремтливого марева гіперпереходу один за одним вирвалися два кораблі.

Першим вискочив важкий евакуаційний транспорт — «Фенікс». Його обтічний броньований корпус із золотаво-мідним полиском ніс на собі глибокі підпалини й подряпини, що залишилися після пережитих сутичок. Слідом за ним, прикриваючи транспортник і миттєво займаючи бойову позицію, вийшов фрегат супроводу — «Арес». Хижий, матово-чорний силует бойового корабля відразу розгорнув батареї плазмових турелей, узявши «Фенікс» під надійний захист.

Обидва кораблі взяли курс на шосту планету системи — Калью.

— Вихід із гіперпростору пройшов успішно, — пролунав напружений голос оператора на містку «Ареса». — Системи стабільні. До входження у верхні шари атмосфери Кальї — тридцять дві хвилини.

Та відносний спокій тривав лише частку секунди.

На консолях систем спостереження синхронно замиготіла червона аварійна індикація. Сканери великої дальності зафіксували колосальні джерела енергії безпосередньо на орбіті планети.

З глибокої тіні Кальї один за одним почали виходити три важкі кораблі вархарів.

Вони скидалися не просто на бойову техніку, а на гігантських, жахливих викопних хижаків, викуваних із чорного композиту й оживлених темними технологіями. Їхні видовжені багатосегментні корпуси нагадували панцирі величезних скорпіонів або доісторичних ящерів. Уздовж усієї броні простягалися багатошарові лускаті пластини, що заходили одна на одну, а з бортів виступали масивні шарнірні біомеханічні захоплювачі й шипуваті пілони, схожі на складені лапи потворних істот.

У заглибленнях між лусками та вздовж броньованих секцій пульсувало зловісне багряно-помаранчеве світіння внутрішніх реакторів. На цих кораблях не було звичної надбудови капітанського містка — носова частина звужувалася до розщепленого вістря, схожого на жало, готове завдати удару.

Вони не надсилали запитів, не робили попереджувальних пострілів і не виходили на зв’язок. Три хижі моноліти рухалися бойовим курсом, перекриваючи найближчі траєкторії підходу до Кальї. Їхні лускаті пластини почали повільно розходитися, оголюючи жерла плазмових гармат і ракетні шахти, готові замкнути смертельну пастку.

— Три цілі, — доповів оператор «Ареса».

Його голос помітно здригнувся, але вже за секунду знову набув професійної рівності.

— Ідуть на перехоплення.

На містку запала коротка, дзвінка тиша.

— Скільки часу до зіткнення? — спокійно запитав командир фрегата.

— Сімнадцять хвилин. Можливо, менше.

Даріан Олсен не відводив погляду від оглядового екрана.

Три кораблі вархарів повільно розходилися віялом, наче хижаки, що заганяють здобич. Вони прагнули перекрити простір перед «Феніксом» і будь-що зупинити транспортник.

— Встановити зв’язок із «Феніксом».

Наказ виконали миттєво.

На моніторі з’явилося дещо схвильоване обличчя Кевіна Мортеса.

Даріан кілька секунд мовчки дивився на молодого капітана, ніби хотів закарбувати в пам’яті його обличчя, а тоді промовив:

— Що б не сталося, тримайте курс на маяк Замку. Не зупиняйтеся. Доставити інженерів і Вогняних Саламандр до Замку — наше першочергове завдання. Вам усе зрозуміло?

Кевін кивнув.

— Я все зрозумів.

Він на мить замовк, а тоді тихо додав:

— І нехай допоможе вам Бог…

Зв’язок обірвався.

На екрані було видно, як «Арес» різко змінює курс і лягає напереріз кораблям вархарів, що наближалися.

На кілька хвилин усе стихло.

А потім простір за бортом спалахнув.

Сліпучі спалахи ракетних двигунів і плазмових гармат розірвали темряву. На капітанському містку «Фенікса» всі виразно бачили, як перша хвиля ракет обрушилася на «Арес».

Фрегат прикриття зустрів її зустрічним вогнем.

Вибухи один за одним розквітали навколо фрегата, спалахуючи на його щитах. Частина ракет пройшла крізь загороджувальний вогонь і зникла в порожнечі.

«Арес» відповів.

Плазмові імпульси розітнули простір, і один із крейсерів вархарів здригнувся від прямого влучання.

Відстань стрімко скорочувалася.

— Друга хвиля! — пролунало на містку «Фенікса».

Нові ракети вдарили майже одночасно.

Щити «Ареса» спалахнули сліпучою сіткою, витримавши перші влучання. Та невдовзі захист здригнувся.

Кілька боєголовок прорвалися крізь нього.

Вибухи буквально роздерли передню частину фрегата.

Навіть на відстані було видно, як уламки обшивки розлітаються в різні боки.

Але «Арес» не змінив курсу.

Не зменшив швидкості.

Не відступив.

Він продовжував стріляти.

Коли відстань скоротилася до мінімуму, два кораблі вархарів зайшли з обох боків, маючи намір остаточно добити пораненого захисника.

І саме цієї миті екран зв’язку на «Феніксі» знову ожив.

Крізь пелену перешкод проступило обличчя Даріана Олсена.

Цього разу він мав цілком спокійний вигляд.

— Курс на Замок, капітане, — видихнув командор. — Сподіваюся, нам вдалося виграти для вас час.

Кевін хотів щось відповісти.

Але не встиг.

Екран залило білим сяйвом.

Надпотужний ядерний вибух розірвав простір.

Реактор «Ареса» перетворився на сліпуче сонце, яке миттєво поглинуло рештки фрегата. Ударна хвиля розкидала уламки й із неймовірною силою врізалася у два найближчі кораблі вархарів.

Обидва крейсери буквально розірвало на шматки.

Третій відкинуло далеко вбік.

Але він вижив.

Пошкоджений, із частиною виведених з ладу двигунів і вкритий вирвами та слідами руйнувань, крейсер усе ж зберіг здатність рухатися.

Ще до того, як «Фенікс» досяг верхніх шарів атмосфери Кальї, вцілілий корабель розвернувся й кинувся у відчайдушну погоню за беззахисним утікачем.