Чи вірите ви, що деякі історії приходять до нас самі?
Я теж не вірила.
А потім одного вечора в моїй уяві з’явився темний ліс. Десь далеко горіли вогні старого замку, серед дерев хтось полював, а на чиїйсь голові вже чекала корона, за яку ще тільки мала пролитися кров.
Саме тоді й народилася ця історія.
Але знаєте, що найбільше мене зацікавило?
Не вампіри.
Не безсмертя.
І навіть не сама корона.
Мене зацікавило, на що здатен той, хто дуже сильно чогось бажає.
Чи погодилися б ви на угоду, якби вам пообіцяли здійснити найбільше бажання?
Не поспішайте відповідати.
Особливо якщо по інший бік столу сидить Дракула.
Бо він може дати вам саме те, про що ви просили.
Питання лише в іншому…
коли він прийде забирати своє?
У цьому світі люди стають частиною полювання, корони змінюють власників, друзі приховують таємниці, а деякі домовленості продовжують діяти навіть тоді, коли про них давно забули.
Тому я не буду розповідати вам, що чекає попереду.
Лише попрошу про одне.
Коли вам здаватиметься, що ви вже зрозуміли цю історію — не поспішайте.
Можливо, саме в цей момент вона починає вас обманювати.
Ну що?
Відчиняємо двері?
Тільки пам’ятайте…
у деякі замки значно легше увійти, ніж із них вийти.
Ваша Хризантема...