Глава 14

      Ксеня завершувала останні приготування, коли в двері постукали. Одягаючи на ходу вечірню сукню, вона швидко кинулась до дверей.

- Ти вчасно, допоможеш? - звернулась до Влада, повертаючись спиною, аби той защипнув блискавку на її сукні. Натомість Влад вкрив поцілунком її ніжну шкіру, ризикуючи запізнитись на вечерю. - Владе, припини, надолужимо після вечері, я зголодніла. 

- Зануда. - промовив, відірвавшись від коханої.

Чоловік запропонував Ксенії повечеряти сьогодні в новому ресторані, який нещодавно відкрили в їхньому місті. Ксеня не одразу погодилась, вона боялась, що їх можуть побачити разом, проте довгі вмовляння Влада, і запевнення, що ніхто ні про що не здогадається, переконали Ксеню усе-таки піти. Перші декілька хвилин помітно було її напруженість, дівчина постійно оглядалась чи ніхто на них не дивиться, чи бува, немає когось зі знайомих, Влад терпляче заспокоював Ксеню, непомітно погладжуючи її руку. Їм принесли страви та напої, неподалік музикант грав на фортепіано, вміло відтворюючи мелодії з відомих кінофільмів. Ксеня трішки розслабилась і почала нарешті отримувати задоволення від вечора.  

- За нас, кохана. - Влад підніс наповнений келих з вином для тосту.

- Не дивись на мене такими закоханими очима. - промовила Ксеня, кинувши не менш закоханий погляд на Влада.

- Добре, не буду. Але тоді ти теж.

- Угу, ніби це можливо. 

- Ксеню, давай, розповімо про нас всім нашим, вони й так вже починають здогадуватись, який сенс приховувати.

Дівчина напружилась та на якусь мить задумалась, вона й сама бажала розповісти їхнім друзям правду, бо чим далі, тим важче було не видати себе. Вона була певна, що більшість з них сприймуть новину нормально, принаймні їй хотілось в це вірити. 

- Гаразд. Давай, спробуємо. - Влад не повірив почутому, він не сподівався, що Ксеня погодиться так легко. Чоловік від радощів розплився в усмішці, чим викликав в Ксені сміх. - Ти такий кумедний, обожнюю тебе. - промовила, відчуваючи, приплив теплоти й почуттів.

Проте, вечір швидко перестав бути радісним, Владу хтось написав, змушуючи змінитись на обличчі.

- Батьки цієї неділі запрошують мене на сімейну вечерю. - промовив, не відриваючи погляду від дівчини. Ксеня помітно нервуючись почала інтенсивно розрізати стейк. Влад взяв її за руку, перервавши знущання з м’яса.

- Не нервуй, хочеш я не піду?  

- Ну ось, починається. - відповіла, голосніше ніж треба, привертаючи до себе зайву увагу. - Так було з Юрою, він теж зменшив свої візити до батьків, через що Ірина Миколаївна в цьому звинуватила мене.

Влад важко зітхнув, йому ця ситуація починала набридати, йому хотілось врешті спокою в особистому житті, однак він не поспішав підганяти Ксеню з рішенням, бо знав і розумів її страхи, які не були надуманими, однак які слід було негайно проганяти.

- Все, заспокойся. Ми підемо разом і все їм розкажемо. - в його голосі з’явились тверді, впевнені нотки. Влад справді був налаштований зізнатись про них батькам, і байдуже, що вони на це скажуть. 

Очі Ксенії від відчаю наповнились сльозами, думка про те, що доведеться все розповісти жінці довели її до істерики. Цього Влад вже не міг витримати, він подав дівчині серветку, покликав офіціанта, аби той приніс їм рахунок, після чого розрахувався і допоміг Ксенії підвестись з-за столу. Вже на вулиці дівчина видихнула з неабияким полегшенням.

- Пробач, за зіпсований вечір. - сумно промовила і притислась до Влада, відчуваючи його невдоволення усім, що відбувається.

- Дівчинко моя, хіба я можу на тебе сердитись, все в нас буде добре. - він накрив її вуста своїми, незважаючи на прохожих.

Підійшовши до автомобіля, Ксеня раптом зупинилась, вона відчула на собі важкий погляд, однак оглянувшись нікого підозрілого так й не помітила.

- Щось трапилось? - запитав Влад, відчиняючи перед нею двері. 

- У мене цілий вечір таке відчуття, наче за мною хтось стежить. Мабуть, через кляті нерви. Їдьмо додому.

***

      З важким серцем Ксеня відпускала Влада до батьків. Попри її старання виглядати безтурботно, Влад однаково помічав в її очах стурбованість і переживання. Йому не хотілось залишати дівчину саму, але не їхати він теж не міг. "Потрібно з цим покінчити якомога швидше" - подумав і відправився до батьків. Він ще не знав, що повернеться зовсім скоро.

Влад повертався до квартири, де на нього чекала Ксеня. Він не став їй телефонувати, аби попередити, що буде швидше, йому самому потрібен час, аби привести думки до ладу. Реакція мами не стала для нього новизною, жінка завжди намагалась контролювати життя синів, тому коли він переїхав до Америки, то відчув повно свободу від батьківського контролю.

- У мене є дівчина. Ми кохаємо одне одного. - відповів на мамине чергове сватання. 

- Знаю, і не схвалюю твій вибір. - Влада зовсім не здивувало, що жінці вже звідкись було відомо про них з Ксенею. - Я чесно взагалі здивована, як ти міг повестись на неї. Вона ж була з твоїм братом, це ж ким потрібно бути, щоб спати з одним, потім з іншим. 

- Мамо, припини. Я не дозволю, так говорити про Ксеню, ти нічого не знаєш ні про неї, ні про нас.

- І не прагну знати. - відрізала, всупереч почуттям рідного сина. - Ось Інга - прекрасна дівчина, забезпечена, красива, розумна, стільки років чекає на тебе, а ти вчепився невідомо в кого.

- Бачу, ми з тобою ні до чого не договоримось, тому я краще піду. - Влад поцілував маму в щоку та попрямував до виходу. По дорозі він наштовхнувся на батька, той щось сказав сину та поплескав по плечу, висловлюючи свою підтримку. Хто як не він знав, якою може бути дружина - нестерпна, вимоглива не лише до себе, а й до інших, вольова, наполеглива, жінка, яка воліє контролювати та підкоряти навколишніх. 

Зробивши декілька кругів по району, Влад нарешті видихнув. Він не став викликати ліфт, краще буде піднятися самотужки по сходах, аби остаточно вгамувати емоції. Піднявшись на 5 поверх, чоловік натиснув на дзвінок, по той бік дверей почулись жіночі кроки, що змусило відчути приплив радості, за мить двері відчинились і перед ним з’явилась Ксеня. З її виразу лиця було зрозуміло, що вона на нього не чекала так рано. Здогадавшись, що послужило таким швидким поверненням коханого, дівчина обійняла його за шию, цілуючи в модно виголену бороду, в цю мить між ними утворився ще міцніший зв’язок про який вони ще й самі не здогадувались, втім який так легко вже не розірвати.