Глава 12

     Внизу щось доволі голосно грюкнуло, грубо порушивши сон Ксені, “це, мабуть, Саша з Кариною пакують решту речей в новий будинок” - одразу промайнуло в голові. Дівчина повернулась на бік і усміхнулась, рот Влада був напіввідкритий і видавав вже знайомий звук. Хропіння цього чоловіка її ніколи не дратувало, в ньому вона вбачала щось сексуальне, і навіть вабливе. Ксеня торкнулася своїми губами його - напіввідкритих і таких жаданих, довго не затримуючись на них, вона почала прокладати доріжку до чоловічої гордості. 

Важке дихання Влада свідчило про те, що Ксеня робить все вірно. Чоловік знову відкрив рот, однак цього разу звук був схожим на стогін, його грудна клітка почала здійматись догори, пальці заплутались у довгому волосі коханої, а сильні руки направляли, тисли, не відпускали, до моменту, доки він не досяг фінішу.

Ксеня лягла Владові на плече, задоволена собою і результатом своїх дій. Уся її розкутість більше її не лякала, Владові справді вдалось розпалити в ній вогонь, позбавити невпевненості й сумнівів.   

- Звідки у тебе цей рубець? - провів пальцем біля губ, де виднівся давній слід.

- Любила в дитинстві смачно поїсти. - усміхнулась. - Це слід від гарячого шампура. Пам’ятаю, як не могла дочекатись шашлику, в тата він завжди виходив дуже смачним і соковитим. Щойно з вогню, не давши йому вистигнути, приклала до рота, ось тобі й результат. - зізналась, підводячись з ліжка.

- Мабуть, боліло? - Влад нахмурив свої густі брови, уявивши маленьку Ксеню з розпеченою щокою.

- Мабуть, я вже й не пам’ятаю. Підводься, потрібно допомогти Саші та Карині з переїздом. - стягнула безцеремонно ковдру під якою лежав оголений Влад.

- І, що я тільки з тобою зробив. - закотив очі, не бажаючи покидати тепле ліжко. 

- Витягнув на волю розпусне дівчисько. - відповіла Ксеня, усміхаючись, після чого відправилась в душ змити гріхи пристрасної ночі й божевільного ранку.

***

    Невдовзі після ремонту Саша та Карина переїхали до свого нового помешкання, яке їм подарували батьки Олександра. Будинок став доречним подарунком, оскільки подружжя очікувало на скоре поповнення в сім'ї. Тож тепер Влад залишився проживати сам, Ксеня навідувалась до нього, і навіть залишалась на декілька днів, не в змозі прожити без коханого ані дня. Та досі найважчим залишалось зізнатись Юрі, який ні про що не здогадувався. Ксеня хотіла, аби все було чесно, хоча страх зізнатись все ще залишався. Брати тепер рідко спілкувались, а якщо й зідзвонювались, то через скайп, який був недоречним у зізнанні в правді. Проте, довго не довелось чекати, трапилось так, що Юрій знову приїжджав до України по важливих справах. 

Напередодні його приїзду Ксеня знову не знаходила собі місця, вона наче й раділа, що нарешті позбавиться цього тягаря недосказаності, а з іншого боку було невідомо, як відреагує хлопець, адже знаючи його непередбачуваний характер, від нього можна було очікувати чого завгодно.

- Ксенька, перестань нервувати. - звернулась до подруги Карина, погладжуючи свій вже помітний животик.

- Тобі легко казати, ти не на моєму місці. Вся ця ситуація мене неабияк напружує. - якби її теперішнім обранцем був хтось сторонній, а не рідний брат колишнього коханця, то б жодних проблем не виникало і розповісти все, як є, було б набагато легше й простіше. - Ось тільки не розумію чому?! Я нікому не зраджувала, нікого не обманювала, чому мене має хвилювати, що про мене подумає Юра. - випалила на одному диханні увесь потік думок, який існував в її голові.

Дівчата не встигли договорити, коли двері відчинились і до будинку увійшли чоловіки. Першим на порозі з’явився Юра, той кинувся обійматись та одразу вручив дівчатам заздалегідь приготовлені подарунки. 

- Привіт, скучив за вами. Як там мій племінник, слухає маму? - звернувся до Карини, обережно торкаючись до округлого животика, відчувши несподівано дитячі поштовхи. 

- Слухняний, весь в свого дядька. 

- А, підловила. Так, ну що, дайте мені дві години, я перепочину з дороги й можемо влаштовувати паті. 

До будинку знову з’їхались всі друзі, раді вітати Юрка. За галасливими розмовами і дружним сміхом Ксеня однаково не могла розслабитись, вона все кидала погляд на Влада в пошуках його підтримки. Він ловив занепокоєний погляд коханої, усміхався їй легенько кутиками вуст, і на мить дівчина заспокоювалась. Щойно Влад знову поглянув на Ксеню, його карі очі випромінювали захоплення, любов і спокій, “і як йому тільки вдається залишатись спокійним, тоді, коли я готова впасти в істерику.” - подумала Ксеня й непомітно для усіх посміхнулась йому у відповідь.

- Ксенька, я о це помітив, що ти якась інша стала. Невже закохалась? - несподіваний голос Юри перервав зоровий діалог двох закоханих. Ксеня одразу напружилась, занервувала, втім несподівано для самої себе змогла себе вчасно опанувати.

- Все можливо. - відповіла загадково. - Не все ж тобі одному радіти своєму щастю. Я теж хочу кохати й бути коханою. - відповіла так, наче виправдовувалась, через що розсердилась на саму себе. 

- І хто він? - здавалось просте питання, але яке змусило серце Ксенії битись швидше. Вони з Владом домовлялись розповісти все після вечірки, тому зізнатись зараз у всьому аж ніяк не входило в її плани, дівчина розгублено всміхнулась, підсвідомо шукаючи очима Влада, він одразу вловив її розгублений погляд, тому не гаючи часу вирушив на допомогу.

- О, Влад, ти якраз вчасно, в нас тут з Ксенею виникла цікава розмова, можливо тобі відомо, з ким це вона зустрічається?

Жодний м’яз на обличчі Влада не заворушився, спокійно і впевнено не зводячи з брата погляду, він поклав свою руку Ксені на плече, притягаючи її до себе. Наступної миті він повернув голову у бік дівчини, окутуючи її впевненим та водночас схвильованим поглядом. Юрко все зрозумів без зайвих слів, очі брата виблискували закоханістю, навіть якимось шаленством. Попри неочікуваність і здивування, Ксеня кинула на Влада погляд від якого Юра нахмурився, вона ніколи раніше не дивилась на нього так, як щойно дивилась на його старшого брата, від цього зробилось ніяково, і вкрай неприємно. Хлопець хотів щось сказати та Влад його зупинив.