Розділ 1

         Розділ 1

В неї холодне серце. Так завжди мене називали. Можливо, через те, що мої очі були світло-сірого кольору? Мабуть, тому я стала такою холодною до всіх. Кожного вечора я стояла перед дзеркалом і дивилася на себе…Але я стараюся не думати про це. Цього року я здаю екзамени, тому мені треба зосередитися тільки на них. Проте, тут виникає інше питання: куди мені йти, якщо я здам екзамени? З моїх роздумів вирвався голос моєї мами:

- Абріело, спускайся їсти!

Я встала і пішла на кухню, де вже сидів мій тато, моя старша сестра і мама. На столі стояла запечена курка. Я сіла біля своєї сестри і набрала салат.

- Як перший день у школі? – запитав батько.

- Ну, по скільки цей рік останній, то він буде тяжкий – відповіла я.

**********

Після вечері дівчина піднялася в свою кімнату і підійшла до шафки, як, я називала її “танцювальна шафка” там були пуанти, балетки та різні підкладки. Абріела дістала єдині пуанти, які в неї були, і вона їх купила сьогодні, тому взяла голку і нитку та почала вшивати в пуанти дві розові стрічки. Коли дівчина закінчила, то вирішила одягнути їх і зав’язала стрічки. Вона встала, спочатку спиралася на стіну, а потім відійшла, і її пальці пронизав біль, і вона впала.

-Чому, я не купила вкладиші на пальці?

Абріела піднялася і змістила ноги в третю позицію. Вона спробувала піднятися на носочки, і в неї вийшло, але ненадовго.

Вона повторила ще так пару разів, а потім сперлася на стіну і піднялася на носочки і стояла доки біль не пронизав її пальці. Абріела опустилася та зняла пуанти і поклала їх в шафу, взяла свій телефон там було повідомлення від  Марін:

‘Ти сьогодні поїдеш кататися’ – написала вона

‘Ні’ – коротко відповіла я

‘Чому?’

‘В мене немає настрою, щоб сьогодні кудись’

Я бачу, як вона набирає повідомлення, а потім витирає.

 Абріела відклала телефон лягла на ліжко і закрила очі і нахлинули спогади з 8 класу.

Дівчина сидить на ліжку переповнена почуттями нарешті її перші відносини, Абріела подивилася в телефон побачила повідомлення в Instagram від  Алекса:

‘Чим займаєшся?’

‘Я приїхала з танців’ – відповідаю я усміхаючись телефону.

‘Ти ходиш на танці, а які?’

‘Сучасні вже майже ходжу 7 років’- відповідаю підраховуючи чи правильно

‘Зрозуміло,  ладно, я тоді піду гуляти’ – відповів він і вийшов з сіті

Абріела подивилася на годинник зараз 21:00  вечора. В мене з’явилася тривога не знаю з чим вона пов’язана тому, дівчина йде митися і лягає спати. Рівно в 01:00 дзвонить телефон і говорить моя найкраща Лілі:

- Ей, Віка,ти не проти, що мене Алекс додому провів.  – промовляє подруга п’яним голосом.

-Ти пила? – запитую з тривогою в голосі.

-Таааак, але не хвилюйся Алекс також трішки п’яний, але ми найкращі друзііі немає про, що хвилюватися.

-Мг.

В мені зібрався, якийсь неприємний осад від цієї ситуації. Послухавши ще трохи її розмову (яку я взагалі не зрозуміла) Лілі захихотіла і виключила.

Наступного ранку Абріела прийшла в школу і сіла біля Лілі.

-Я думала, що ти не прийдеш – говорю я розкладаючи свої речі на парті.

-Ми  з Алексом не так багато випили – говорить подруга, але її погляд спрямовано в телефон.

І в мене знову виникло неприємне відчуття. Вчитель зайшов в клас і розпочався урок.

Після уроків Абріела пішла в магазин і купила батончик граноли.

-Купиш мені щось?  - запитала Лілі

-В тебе ж є гроші

-Так, але вони на цигарки – сказала вона стишивши трохи голос. – Тому купи мені, щось будь ласка ми ж подруги найкращі.

Я зробила глибокий вдих і взяла круасан, ми вийшли на вулицю і вона одразу взяла круасан і сказала:

-Краще б ти чіпси взяла ніж це – сказала вона кусаючи круасан.

Абріела знизала плечима. Дівчата пішли на майданчик, де через 15 хвилин до нас підійшов Алекс і його друг, якого завали Марк.

Марк був темніший на відміну  від Алекса. В Марка було темне волосся більш, підкачане тіло, він навіть був смаглявий. А вот Алекс було світле волосся, тіло звісно не таке підкачане, але, яке це має значення.

-Абріело, я тобі говорила, що зустрічаюся з Марком?. – запитала в мене Лілі.

-Ні

-О, виходить, я тоді розповіла Даші, а чому подумала, що тобі- сказала вона глузливим тоном – ну тепер ти знаєш.

Я сиділа на гойдалці і думала чи нормально те, що я ревную подругу до її іншої подруги?

- Як справи дівчата? – запитав Алекс

- Нормально – відповіла Лілі дуже солодким тоном.

Вона любила увагу хлопців СТОП, я ревную? Що цього бути не може. Бля, справді ревную її до свого хлопця і до її найкращої подруги, можливо через те, що крім в неї в мене немає друзів ну, як є. Ем моя двоюрідна сестра.

Я подивилася на Алекса і наші погляди  зустрілися його очі були зелені і вони нагадували мені траву. Хоча якесь дурне порівняння трава це взагалі не романтично.

В мене задзвонив телефон на екрані було написано МАМА, я взяла трубку.

- Ало? – сказала невпевненим голосом.

-Абріело, де ти? – запитала  мама спокійно.

-З друзями

-Йди додому, треба, щоб ти допомогла мені прибрати – сказала мама

-А Єви немає? – запитую обережно.

-Ні – сказала мама роздратованим тоном. – звісно можеш гуляти дальше,  я, як завжди все сама маю робити, ні якої допомоги ні від тебе ні, від твоєї сестри.

Мама вимкнула. Я почуваюся винною, встаю беру речі.

-Ти куди? -  питає Алекс.

-Додому маю йти – відповідаю трохи розчарованим тоном.

Обійнявши Алекса,  я повернулася до Лілі, яка трохи посміхалася явно задоволена, що  я йду.

Абріела наступного дня стояла біля дзеркала в ванній і заплітала своє світле волосся в косу.

Вона подивилася на телефон і зрозуміла, що спізнюється тому взяла рюкзак і пішла до школи йти було приблизно 20 хвилин, але вона все одно розтягнула час і прийшла на урок в 9:25. Зайшовши в клас Абріела сіла біля Лілі.